Лабіринт (північний мегаліт)

План лабіринту Тройеборг біля Вісбю у Швеції. Малюнок з книги Nordisk familjebok, 1919.

Лабіринт — тип кам'яної споруди у вигляді лабіринту, викладеного на поверхні землі великим або дрібним камінням. У центрі іноді містить невелику дольменоподібну споруду. Зустрічається в Карелії, островах Білого моря, Кольському півострові, Скандинавії, Британських островах, Новій землі. Іноді відносять до так званих мегалітичних споруд.

Всього відомо понад 500 північних лабіринтів, з них у Швеції знаходиться близько 300, Фінляндії — приблизно 140, Росії — близько 50, Норвегії — 20, Естонії — 10, Англії — окремі лабіринти.

Найчастіше має спіралеподібну форму, але зустрічаються і гребеневі структури лабіринтів. Імовірно будувалися протосаамськими племенами. Призначення також достовірно невідоме. Спільний знаменник сучасних уявлень — культова споруда. Серед наукових версій є, наприклад, такі як елемент обряду переходу, або елемент шаманського камлання, або остання дорога душі в інший світ. Простежуване майже обов'язкове сусідство лабіринту з морем породило гіпотезу про лабіринти як культові імітації риболовецьких пасток.

Початок дослідженням лабіринтів Півночі поклав М. М. Виноградов, в'язень Соловецького табору ще в 20-х роках XX століття.

Найбільше скупчення кам'яних лабіринтів на території Росії є на Великому Заяцькому острові архіпелагу Соловецьких островів (Архангельська область).

Останні дослідження російських археологів доводять середньовічне поморське походження північних лабіринтів.

Ресурси Інтернету

• 09/vaviloni.htm Академічні версії призначення лабіринтів^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Манюхин И. С. Кам'яні лабіринти Біломорья // Кіжський вісник. — П. 2002. — № 7
• Кам'яний лабіринт у Мурманську