Лагодовська Олена Федорівна

Олена Федорівна Лагодовська
Народилася	15 липня 1899(1899-07-15) Одеса
Померла	13 грудня 1958(1958-12-13) (59 років) Київ
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	історикиня
Alma mater	Харківська науково-дослідна кафедра історії української культури
Вчене звання	старший науковий співробітник
Науковий ступінь	кандидат історичних наук

Лагодовська Олена Федорівна (15 липня 1899 року, Одеса — 13 грудня 1958 року, Київ) — українська та радянська вчена-археолог; кандидат історичних наук.

Життєпис

Народилась 15 липня 1899 року в Одесі.

У 1925–1930 роках навчалась на Харківській науково-дослідній кафедрі історії української культури. Проходила стажування в Ленінградському державному університеті, в Академії історії матеріальної культури [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.], брала участь в експедиціях до Чуваської республіки (1927), Воронежу (1928, обидві під керівництвом Петра Єфименка), Ізюму, Черкас, Тульчина у 1929 році під керівництвом Сергія Гамченка.

В 1925-1940 роках разом із М. Болтенком розкопала 11 курганів усатівської культури, що розташовувались на сучасній території м. Одеса.

Одночасно з навчанням в аспірантурі працювала в Одеському державному історико-археологічному музеї, де обробляла знахідки з Усатівських курганів та доповідала про них на засіданнях археологічної секції Одеської комісії краєзнавства при Всеукраїнській академії наук, членом якої була. По закінченню аспірантури у 1930 році в Харкові захистила промоційну працю на тему «Мегалітичні культури Правобережжя України».

У 1930 році брала участь в археологічній експедиції на території проектованої Бузької електростанції (під керівництвом Федіра Козубовського) та за завданням Всеукраїнській академії наук підготовлювала матеріали для звітної виставки у провінційних музеях Лівобережної України. 1 жовтня 1930 року призначена на посаду завідувачкою відділу Первісного суспільства та давнього рабовласницького Сходу Одеського державного історико-археологічного музею, яку займала до 1938 року.

У 1938–1958 роках працювала в Інституті археології АН УРСР, спочатку як старший науковий співробітник, а згодом завідувачкою відділу. У 1943 році захистила кандидатську дисертацію.

В 1952-1955 роках керувала розкопками багатошарового поселення Михайлівка, що розташовувалось на нижньому Дніпрі в зоні будівництва Каховської ГЕС. Іншими учасниками експедиції були М. Макаревич та молода дослідниця О. Шапошникова.

Померла 13 грудня 1958 у Києві.

Науковий доробок

У проведенні археологічних досліджень продовжувала наукову школу Сергія Гамченка, який у свою чергу був учнем Володимира Антоновича.

Головними науковими доробками були польові дослідження — відкриття та розкопки низки археологічних пам'яток. У довоєнний час досліджувала пам'ятки Усатівської групи, у результаті чого було вивчено мегалітичний комплекс та зібрана колекція ліпної кераміки.

На підставі багаторічних досліджень цієї культури у 1943 році вперше висловила думку, що скотарство усатівського населення було не тільки приселищним, але й сезонно-кочовим. Тим самим у середовищі археологів започаткувала дискусію про характер і етапи розвитку скотарства у Північному Причорномор'ї, про час його структуризації.

З поступовим накопиченням різноманітних джерел у 1950—1960 роках довела, що домінуюча роль скотарства в цьому регіоні простежується вже на початку ІІІ тис. до н. е., в ямно-катакомбний час, та стає кочовим. Проводила розкопки поселень епохи енеоліту-бронзи у порожистій частини Дніпра та особливо, відомого Михайлівського поселення.

Брала участь у Верхньобузькій експедиції інституту археології АН УРСР, де досліджувала скіфські пам'ятки Поділля.

Праці

• Археологічна подорож до с. Курисово-Петровського // Вісник ОКК при УАН. — Ч.4-5. Секція археологічна. — Одеса, 1929.
• (рос.)Раскопки Одесского историко-археологического музея под Одессой в 1936 г. (Усатовская культура) // Советская археология. — 1940. — Т. 5 (у співавторстві).
• Проблеми Усатівської культури // Наукові записки Ін-ту історії і археології УРСР. — Уфа, 1943. — № 1.
• Розкопки Усатівського кургану // НЗПА. — К., 1946. — № 2.
• Войцехівський могильник бронзової доби на Волині // Археологія. — Т.II. — К., 1948.
• Кам'яні закладки Надпоріжжя (за матеріалами досліджень 1945—1946 рр.) // АП УССР. — Т. II. — К., 1949.
• (рос.)Трипольское поселение в с. Сандраки Винницкой области и некоторые вопросы позднего Триполья // КСИА. — 1953. — Вып. 2.
• Пам’ятки Усатівського типу, Археологія, 1953, №8, с. 95–108.
• (рос.)Михайловское поселение и его историческое значение // КСИА. — Вып. 4. — 1955.
• Пізньотрипільське поселення у с. Сандраках // Археологічні пам'ятки. — 1956. — Т. 6.
• Нові дослідження Войцехівського могильника // АП УРСР. — Т. VI. — К., 1956 (у співавторстві).
• Кургани скіфського часу в с. Курилівці // АП УРСР. — К., 1956. — І. 6 (у співавторстві).
• Михайловське поселення. — К., 1962 (у співавторстві).

Джерела та література

• П. І. Скрипник. Лагодовська Олена Федорівна [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 20. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Ю. Я. Рассамакін. Лагодовська Олена Федорівна [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Черняков І. Т., До 100-річчя з дня народження О. Ф. Лагодовської // Вісник: Українське товариство охорони пам'яток історії та культури. — К., 1999. — № 1 (3). — С.72-74.
• Черняков І. Т., Олена Лагодовська (1899—1958) // Археологія, мистецтво, культура. — № 4-6. — 2000. — С.98-99.
• Лысенко С. С., К вопросу о реконструкции погребального убранства эпохи поздней бронзы на территории Украины // Чтения посвященные 100-летию деятельности в Государственном Историческом музее В. А. Городцова. — М., 2003. — Ч. 1. — С.150–152.(рос.)

Посилання

• Інститут історії України. [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.]