Лазарєв Микола Іванович (Герой Радянського Союзу)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лазарєв Микола Іванович
Народження 18 липня 1926(1926-07-18)
Зілаїрський район
Смерть 28 січня 1998(1998-01-28) (71 рік)
Q4524757?, Подольський район, Московська область, Росія
Поховання Подольськ
Країна  СРСР
Партія КПРС
Звання старший сержант
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки орден Слави III. ступеня

Мико́ла Іва́нович Ла́зарєв (18 липня 1926, хутір Карама, Зілаїрський кантон, Башкирська АРСР[1] — 28 січня 1998) — автоматник моторизованого батальйону 24-ї танкової бригади 5-го танкового корпусу 3-ї ударної армії 2-го Прибалтійського фронту, єфрейтор, Герой Радянського Союзу (1990).

Останній уродженець башкирської землі, удостоєний звання Героя Радянського Союзу[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в російській селянській родині. У 1931 його родину було розкуркулено і вислано на поселення в Сибір, у Толзос, що поблизу міста Новокузнецька Кемеровської області. Закінчив 10 класів.

У Червоній армії з вересня 1943 року, на фронтах Другої світової війни з липня 1944 року.

18 вересня 1944, будучи автоматником моторизованого батальйону 24-ї танкової бригади (5-й танковий корпус, 3-я ударна армія, 2-й Прибалтійський фронт), в бою за населений пункт Скудрес Латвійської РСР[3], відбиваючи контратаки противника, підтримувані важкими танками, протитанковою гранатою підбив головний «Тигр», чим забезпечив успішну атаку батальйону, що знищила не менше взводу гітлерівців. У листопаді 1944 був представлений до звання Героя Радянського Союзу, нагороджений орденом Слави III ступеня (16 листопада 1944).

У 1945 році демобілізований у званні старшого сержанта.

Після демобілізації працював у м. Новокузнецьку в кінотеатрі «Комунар» (у 1947—1948), закінчив металургійний технікум, на металообробному заводі, КМК, ЗСМК.

Член КПРС з 1953 року.

Останні роки жив у селищі Шишкін Ліс Подільського району Московської області. З 1985 старший інженер при Комісії агропромислового комплексу Ради Міністрів СРСР (Московська область).

Указом Президента СРСР від 5 травня 1990 року за мужність і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років, Лазарєву Миколі Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна (№ 460046) і медалі «Золота Зірка» (№ 11606).

Помер у селищі Шишкін Ліс (нині — Москва).

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

У селі Зілаїр Зілаїрського району Республіки Башкортостан Герою Радянського Союзу М. І. Лазарєву присвячений один зі стендів історико-краєзнавчого музею.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои нашего времени (О Героях России — уроженцах и жителях Республики Башкортостан) / авт.-сост. Е. А. Смирнов. — Уфа: Китап, 2016. — 327 с. : илл. ISBN 978-5-295-06554-5. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Смирнов Е. А. Лазарев, Николай Иванович (Герой Советского Союза) // Башкирская энциклопедия / гл. ред. М. А. Ильгамов. — Уфа: ГАУН «Башкирская энциклопедия», 2015—2020. — ISBN 978-5-88185-306-8.
  • Лазарев Николай Иванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Нині — Зілаїрського району Башкортостану.
  2. ↑ vatandash.ru/index.php?article=459
  3. ↑ Нині територія Менгельської волості Огрського краю Латвії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лазарєв_Микола_Іванович_(Герой_Радянського_Союзу)&oldid=28787605