Лапікура Валерій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лапікура Валерій Павлович
Народився 9 вересня 1943(1943-09-09) (80 років)
Кутузівка, Шербакульський район, Омська область, РРФСР, СРСР
Діяльність тележурналіст, кіносценарист, письменник
Членство Національна спілка журналістів України
Напрямок фентезі
Нагороди
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України

Лапікура Валерій Павлович (9 вересня 1943, село Кутузівка, Омська область, Росія — 30 липня 2023)[1] — український тележурналіст, кіносценарист, письменник. Заслужений журналіст України (1997). Лауреат Республіканської премії ім. Я. Галана (1989). Член Національної спілки журналістів України. Працював ведучим політично-аналітичних програм у Національній телекомпанії України.

Дитинство і юність пройшли в Україні у містечках над річкою Рось.

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка (1965).

Кар'єра і творчість[ред. | ред. код]

З 1965 — журналіст, редактор, кореспондент, коментатор Держтелерадіо УРСР. Сценарії та ведення програм для молоді та юнацтва.

З 1992 — політичний оглядач — ведучий програм Національної телекомпанії України. Сценарії та ведення (у співавторстві з Наталею Лапікурою) першого на українському телебаченні політичного шоу «Акценти», сценарії та режисура документальних телесеріалів «Югославія. Мертвий сезон», «Кримські вітри» (1994—1995 рр.) та «Політика. Час місцевий» (1998 р.). Заслужений журналіст України — з 1996 року. З 2003-го року — на творчій роботі.

У співавторстві із своєю дружиною Наталею Лапікурою у 2001-му році видав спільний художній твір «Хазарська балада» — історико-політичне фентезі, де проводяться паралелі між подіями древньої та найсучаснішої історії України. У 2004-2006-му році — перші три томи київського детективу в стилі ретро «Інспектор і кава». Це романи і повісті з життя працівників Київського карного розшуку 70-х років минулого століття. Серіал відзначений у міжнародних рейтингах видавців та в рейтингу найкращої української книги за версією «Бі-Бі-Сі». Робота над продовженням серіалу триває.

В 2008 разом з дружиною видав книжку оповідань для дітей «Валерій і Наталя Лапікури про Григорія Сковороду, Жана Анрі Фабра, Петра Котляревського, Івана Кожедуба, Михайла Остроградського».[2]

Подружжя Лапікур випустило також дві повісті «народного» детективу, об'єднані в 2009-му році під спільною назвою «Вовкулаки не пройдуть».

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Окрім творів написаних українською і представлених в цій бібліографії, автори також видали в електронному форматі повісті російською мовою «Исчезнувший поезд» та «С. С.С. Р. (связано, спаяно, схвачено, расплачено)». С. С.С.Р — це розповідь про те, у що обертається сучасній міліції горезвісне падіння цеглини на голову конкретній людині в непідходящий момент.

Бібліографія вибраних творів:[3][4]

  • Кримінальний роман: малоросійський детектив. (?)[5]
  • «Хазарська балада»: роман-фентезі (2001 р.);
  • Детективний серіал «Інспектор і кава #1» (київський детектив у стилі «ретро») (2004—2006 рр.)
    • "Покійник «по-флотському» («Інспектор і кава»)
    • Наступна станція — смерть («Інспектор і кава»)
    • Поїзд, що зник («Інспектор і кава»)
  • «Вилов бандюг по-науковому» «Інспектор і кава #2» (2005)
    • «Комісар Мегре і Кіціус»
    • «Комедія з убивством»
    • «Вилов бандюг по-науковому»
  • Непосидючі покійнички («Інспектор і кава» #3) (2006)
    • «Прищепка на хвості»
    • «Кава по-диявольськи»
    • «Непосидючі покійнички».
  • Роман-фентезі «Чарівна брама». (2008 р.)[6]
  • «Валерій і Наталя Лапікури про Григорія Сковороду, Жана Анрі Фабра, Петра Котляревського, Івана Кожедуба, Михайла Остроградського» (2008)
  • Вовкулаки не пройдуть: народний детектив (2009)
    • Народний детектив «Ще не вмерла…» (2004 р.)[7]
  • Детектива! (2010)
  • В Багдаді все спокійно («Інспектор і кава») (2010)
  • «Містечко моє, містечко» — двокнижжя (2010)
    • Кобиздохівські оповісті
    • Короп по-чорнобильськи
  • Рушниця, що не вистрелила" (2010)
  • Чорна комедь з убивством (2012)
  • Провінційна полька з вихилясами (2012)
  • Мурро і Гавчик. Розслідування починаються (2016)
  • Мурро і Гавчик. По слідах чупакабри (2016)
  • Мурро і Гавчик. Загадка собаки Баскервілів (2016)
  • Мурро і Гавчик. Викриття шпигуна (2016)
  • 2016 — колективна збірка оповідань та новел «Палітра смаків» із серії «П'ять зірок»
  • 2017 — колективна збірка оповідань «Їде маршрутка…» із серії «Дорожні історії»

Відзнаки[ред. | ред. код]

Відзначений

  • премією Союзу журналістів УРСР «Золоте перо»
  • Республіканською премією імені Я. Галана (1989).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://nsju.org/novini/pomer-vidomyj-zhurnalist-i-pysmennyk-chlen-nszhu-valerij-lapikura/
  2. ↑ «Валерій і Наталя Лапікури про Григорія Сковороду, Жана Анрі Фабра, Петра Котляревського, Івана Кожедуба, Михайла Остроградського» / В. Лапікура, Н. Лапікура — Київ : Грані-Т, 2008. — 120 сторінок — Серія «Життя видатних дітей». — ISBN 978-966-465-168-1.
  3. ↑ Що ми створили? — Офіційний сайт Валерія та Наталі Лапікур
  4. ↑ Лапікура Валерій у ebook крамниці Bookland
  5. ↑ Лапікура Валерій Павлович. Кримінальний роман: малоросійський детектив. Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 11 листопада 2016.
  6. ↑ Журнальний варіант виходив протягом 2000-го року в «Барвінку».
  7. ↑ (розширена версія повісті увійшла, як перший розділ, до підготовленої до друку великої детективної повісті «Вовкулаки не пройдуть»)

Література[ред. | ред. код]

  • Хто є хто в України. К., 1997. — С.157;
  • Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.261.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лапікура_Валерій_Павлович&oldid=42203652