Латій Геннадій Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Латій Геннадій Георгійович
Народився 28 вересня 1968(1968-09-28) (55 років)
Одеса, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність Дипломат
Alma mater Військовий інститут Міністерства оборони СРСРd
Посада Надзвичайний і Повноважний Посол України в Єгипті
Термін з 2015
Нагороди
Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Геннадій Георгійович Латій (28 вересня 1968, Одеса) — український дипломат. Надзвичайний та Повноважний Посол України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 28 вересня 1968 року в місті Одеса. У 1991 році закінчив Військовий червонопрапорний інститут МО СРСР, отримав кваліфікацію перекладача-референта з арабської та французької мов.

З вересня 1985 по серпень 1986 року — шліфувальник Одеського заводу прецизійних верстатів.

З липня 1991 по 1992 роки Грудень — перекладач-референт Генерального штабу Збройних сил.

З вересня 1993 по вересень 1996 року — Третій секретар, другий секретар Управління Країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Близького і Середнього Сходу та Африки МЗС України.

З вересня 1996 по листопад 1999 року — другий секретар Посольства України в Туніської Республіці.

З листопада 1999р по листопад 2001 року — другий секретар з посади першого секретаря, перший секретар з посади радника Посольства України в Лівії.

У листопаді-грудні 2001 року — радник відділу країн Близького і Середнього Сходу Шостого територіального управління Департаменту двостороннього співробітництва МЗС України.

З 14.12.2001[1]. по 27.08.2003[2] — заступник начальника Управління міжнародного співробітництва, міждержавних відносин та зовнішньоекономічної політики, завідувач сектором міждержавних відносин Департаменту економічної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України.

З 2003 по 2006 — начальник Шостого територіального управління МЗС України.

З 22.05.2006[3] по 12.05.2010[4] — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Лівії.

З 19.01.2011[5] — Директор Департаменту зовнішньоекономічних зв'язків та двосторонніх комісій Секретаріату Кабінету Міністрів України

З 28.12.2012[6] — Спеціальний представник України з питань Близького Сходу та Африки.

З 13.01.2015[7] — 27.02.2019[8] — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Арабській Республіці Єгипет

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ПОСТАНОВА КМ України № 1698/2001 Про призначення Латія Г. Г. заступником начальника Управління міжнародного співробітництва, міждержавних відносин та зовнішньоекономічної політики, завідувачем сектору міждержавних відносин Департаменту економічної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України
  2. ПОСТАНОВА КМ України № 1345/2003 Про звільнення Латія Г. Г. з посади заступника начальника Управління міжнародного співробітництва, міждержавних відносин та зовнішньоекономічної політики, завідувача сектору міждержавних відносин Департаменту економічної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України
  3. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 426/2006 Про призначення Г. Латія Надзвичайним і Повноважним Послом України у Великій Соціалістичній Народній Лівійській Арабській Джамагирії
  4. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 604/2010 Про звільнення Г. Латія з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України у Великій Соціалістичній Народній Лівійській Арабській Джамагирїї
  5. Директор Департаменту зовнішньоекономічних зв'язків та двосторонніх комісій
  6. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 759/2012 Питання Спеціального представника України з питань Близького Сходу та Африки. Архів оригіналу за 6 січня 2013. Процитовано 29 грудня 2012.
  7. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 8/2015 Про призначення Г.Латія Надзвичайним і Повноважним Послом України в Арабській Республіці Єгипет. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 13 січня 2015.
  8. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №42/2019 Про звільнення Г.Латія з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Арабській Республіці Єгипет. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]