Левіт Леонід Олександрович
| Левіт Леонід Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
10 серпня 1925 р. Москва, РРФСР, СРСР | |||
| Національність | єврей | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Жанр | художня фотографія | |||
| Діяльність | фотограф | |||
| Напрямок | реалізм | |||
|
| ||||
Левіт Леонід Олександрович — український фотограф-художник. Член Київського фотоклубу (з кінця 1950-х років).
Народився 10 серпня 1925 р. в Москві в родині музиканта. Освіту здобув самотужки. Під час війни працював на заводі «Уралмаш» у м. Свердловську. Із 1945 року жив і працював у Києві токарем заводу «Маяк».
1958 року придбав свій перший фотоапарат «Зенит С», і невдовзі усвідомив, що фотографія — це його життя. Вже у 1963 заснував та очолив фотостудію театрального портрета. Із 1971 року працював у фотоцентрі «Ексар». Із 1990 р. — у Меморіальному музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе.
Учасник і багаторазовий лауреат республіканських фотовиставок, конкурсів з кінця 1950-х років.
Живучи в Києві, Леонід Олександрович став щирим і послідовним и последовательным адептом украинской культуры. Протягом півстоліття основна сфера його фотографічних інтересів залишається незмінною — він працює в жанрі психологічного портрета. Створив понад 20 тисяч фотопортретів українських і радянських діячів науки, культури, мистецтва, політики тощо, зокрема композиторів, музикантів, співаків, письменників, літературознавців, художників, акторів, кінематографістів: Д. Шостаковича, Л. Дичко, Г. Нейгауза, С. Ріхтера, М. Ростроповича, І. Блажкова, Д. Гнатюка, Д. Павличка, Т. Яблонської, М. Примаченко, Н. Ужвій, І. Кавалерідзе, В. Талашка, О. Матешко та багатьох інших. У його роботах зафіксовано риси неординарних людей — мислячих, захоплених, натхненних, працьовитих. Деякі знімки зберігаються в Музеї-майстерні І. Кавалерідзе, Музеї видатних діячів української культури, Національному музеї літератури України, Національному музеї історії України.
Іраклій Андроников[ru] якось сказав: «Я зрозумів: у мистецтві фотографії існує два методи — шрапнельний і снайперський. Левіт — із розряду снайперів»[1].
Автор ілюстрацій до видань: «Іван Кавалерідзе. Скульптура» (К., 1997), «„Ярослав Мудрий“ Івана Кавалерідзе» (К., 1998) та інших.
Один з виконавців проекту «Творці незалежності».
Література[ред. | ред. код]
- Шудря Н. Философия фотопортрета: Очерк творчества Леонида Левита. К., 2001; 26 с.
- Образ України у фотопортреті. К., 2001
- Левит Л. А. Крупный план (Камерный фотопортрет) / сост. и ред. Ирина Соловей. К.: ФАДА Лтд., 2002; 95 с., іл.
- Левит Л. А. Фотопортрет в павильоне. К., 2010; 63 с.
- Левит Леонид. Фотопортрет в павильйоне. К., 2013
- Панкратьев С. Чёрно-белые шедевры Леонида Левита // Правда Украины, 2013, 26 апреля
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Левіт Леонід Олександрович // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 60-61.
- Юхимець Г. М. Колекція «Фотохудожник Леонід Левіт»
- Лабінський М. Г. Левіт Леонід Олександрович