Лексикон таємних знань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Лексикон таємних знань»
Автор Тарас Прохасько
Країна Україна
Мова українська
Жанр повісті
Видавництво «Кальварія» (Львів)
Видано 2004

«Лексикон таємних знань» — книга прози українського письменника Тараса Прохаська, опублікована у видавництві Кальварія (Львів) у 2004 році.

Структура[ред. | ред. код]

Книга має передмову, взяту з першої книжки Прохаська «Інші дні Анни» й написану Іздриком, а також ґрунтовну післямову Лідії Стефановської (с. 139—148).

До книги «Лексикон таємних знань» увійшли повісті й оповідання:

  • «Спалене літо»
  • «Essai de deconstruction (Спроба деконструкції)»
  • «Довкола озера»
  • «Некрополь»
  • «Від чуття при сутності»
  • «Увібрати місто»
  • «Лексикон таємних знань»

Передмова Юрія Іздрика[ред. | ред. код]

Іздрик описує стиль прози Прохаська та виділяє:

  • «Поєднання абсолютної свободи і непереборної приреченості, простоти і переускладненості, задоволення і відрази»;
  • Щільність, концентрованість, насиченість текстів;
  • Приреченість або детермінованість героїв, визначена найменшими дрібницями: «запах трав, шурхіт старих знимків, зміна тіней, малюнок тріщин, ритм загорання й згасання сиґаретного вогника, смак води чи шрифт газетного повідомлення <…> Герой потрібний лише для того, аби фіксувати стан довколишніх речей».
  • Позаморальнасть: герої вкинуті в світ, де безліч можливостей вказує на безваріантність, де власна воля безсила, де волі немає;
  • Досвід як об’єкт класифікації: не буває досвіду забагато, досвіду зайвого, хибного;
  • Естетика минучості, тліну; містичність;
  • Загострення погляду;
  • Імпресіоністичність фонетики;
  • Поєднання сповільненостві та несподіваності.

Іздрик рекомендує: «В читанні найвагомішим є темпоритм, читати варто повільно, якомога повільніше, найкраще – в тому темпі й тому ритмі, в якому вона була написана.» З ним погоджується Лідія Стефановська у Післямові: «Повільності треба вчитися».

Післямова Лідії Стефановської[ред. | ред. код]

Літературознавиця Лідія Стефановська характеризує збірку наступним чином:

  • «Понад усе домінує опис», сюжет є другорядною категорією;
  • Описовість реалізується як дуже короткими, так і довгими реченнями, останні розбудовуються і перетворюються на потік свідомості;
  • Висока точність спостереження притаманна самоті, всі герої Прохаська самотні;
  • Герої Прохаська шукають досвіду через зосередження на кожній речі, події, намагаються визволитися з пам’яті, з автоматизму життя;
  • Зосередження та увага як передумова творчості;
  • «Відчуття присутності» є метою спостереження;
  • Містика як спроба переступити предметний світ: «дійсність, в якій досі жили, не є остаточним, абсолютним кшталтом дійсності»;
  • Представлений світ – проєкція внутрішніх обсесій чи сновидінь;
  • Попри сенсуальність Прохасько виводить читача поза досвід, поза світ органів чуття;
  • Прохасько створює враження стилістичної недбалості, щоб відтворити дикцію звичайної усної розповіді, або простоти, притаманної мовчазним роздумам;
  • Прохасько намагається витворити прозу, позбавлену традиційних українських образів і топосів, шукає універсальніших засобів рефлексії;
  • Майже у всіх оповіданнях розповідь ведеться від третьої особи, голос та дикція наратора не міняються, наратор всезнаючий, як у традиційній реалістичній прозі;
  • «Автору йдеться не так про саму дійсність, як про те, якими способами людина її сприймає і відтворює або вербалізує», також: як людська свідомість перетворює дійсність, як пристосовує її до власних потреб?»

Відзнаки[ред. | ред. код]

Два оповідання: «Некрополь» та «Від чуття при сутності» були включені у список 30 найкращих оповідань незалежної України (2021).

Цитати з Лексикону таємних знань[ред. | ред. код]

ЕВОЛЮЦІЙНО цей вечір може бути восьмим, а може бути тридцять першим етапом осені. Бо осінь - ряд елементарних епізодів, що еклектично послідовні. Енцикліки про зміну епізодів осінь поширює всіма можливими шляхами (як от промінням, вітром, павутинням, летом листя, закляклістю тощо). (с. 131)
БРУКІВКИ різні в цілім місті. Я мрію скласти мапу міста з позначенням усіх ґатунків бруку. (с. 130)
СИҐАРЕТИ - складова анестезії. І колективне підсвідоме. Перелік їхніх марок - реєстри комплексів, стереотипів, архетипів, мітів. Насправді вечір закінчиться тоді, коли закінчаться сиґарети. Кожна наступна з набоїв пачка - новий відрізок на спіралі розвитку подій. Тривала драма. (с. 134)
ФІЛОСОФІЯ. Завжди при тобі, як частина тіла. Коли більше немає нічого, вона є Всім. (с. 135)

Видання[ред. | ред. код]

Чотири з семи оповідань збірки були раніше опубліковані в збірці «Інші дні Анни».

Збірка «Лексикон таємних знань» видавалася 4 рази:

Посилання[ред. | ред. код]