Леопольд Вієторіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леопольд Вієторіс
нім. Leopold Vietoris
Народився 4 червня 1891(1891-06-04)[1][2]
Бад-Радкерсбурґd, Ерцгерцогство Австрія, Австро-Угорщина
Помер 9 квітня 2002(2002-04-09)[1][2] (110 років)
Інсбрук, Австрія
Поховання Westfriedhofd[3][4]
Країна  Австрія
Діяльність математик, тополог, викладач університету
Alma mater Віденський університет (1919)[1]
Stiftsgymnasium Melkd (1910)[1]
Віденський технічний університет (1911)[1]
Галузь топологія
Заклад Інсбруцький університет[1]
Технічний університет Граца[1]
Віденський університет[1]
Віденський технічний університет[1]
Інсбруцький університет[1]
Науковий керівник Густав фон Ешеріх і Вільгельм Віртінгер[5]
Аспіранти, докторанти Kurt Hellmichd[6]
Helmut Grömerd[6]
Kurt Hellmichd[6]
Martha Petschacherd[6]
Hiltrud Jochumd[6]
Johann Leichtd[6]
Walter Dürkd[6]
Eva Ambachd[6]
Gerhard Rieged[6]
Fortunat Pescolderungd[6]
Egon Steuerd[6]
Klemens Hackld[6]
Членство Австрійська академія наук[1]
Austrian Mathematical Societyd[1]
German Mathematical Societyd[1]
Війна Перша світова війна і Друга світова війна
Батько Hugo Vietorisd
Нагороди
CMNS: Леопольд Вієторіс у Вікісховищі

Леопольд Вієторіс (4 червня 1891, Бад-Радкерсбург, Штирія — 9 квітня 2002, Інсбрук) — австрійський математик, ветеран Першої світової війни і супердовгожитель — він помер у віці 110 років і 10 місяців. Він і його дружина Марія Йозефа Вінсентія Вієторіс, уроджена Ріккабона фон Райхенфельс (18 липня 1901 — 24 березня 2002) були одними з найстаріших подружніх пар у світі[7].

Найбільш відомий за свій вклад в топологію (Послідовність Маєра — Вієторіса), його також цікавила історія математики. Був вправним альпіністом.

Біографія[ред. | ред. код]

Леопольд Вієторіс був сином залізничного інженера, а потім старшого будівельника Відня Гуго Вієторіса та його дружини Анни, уродженої Діллер. Закінчивши гімназію, він вивчав математику у Віденському технічному університеті з 1910 року, а з 1911 року у Віденському університеті[8].

Під час Першої світової війни воював як австрійський солдат на італійському фронті. Мав декілька нагород, серед них бронзову медаль за відвагу. Наприкінці 1915 р. був поранений[9]. У березні 1916 року він був призначений лейтенантом запасу. Одужуючи від поранення, він написав свою першу математичну роботу. Свою дисертацію написав у 1918—1919 роках, частково в італійському полоні.

Після нетривалої роботи вчителем (1919/20) він був асистентом університету в Технічному університеті Ґраца з 1920 по 1922 рік і в Математичному інституті Віденського університету з 1922 по 1927 рік. У 1923 році він закінчив свою габілітацію з дослідження по теорії множин, в 1925/1926 він провів три семестри в Університеті Амстердама в рамках стипендії Рокфеллера. У 1927 році він став доцентом в Інсбруці, в 1928 році — професором Віденського технологічного університету, а в 1930 році — професором Інсбруцького університету, звідки його призвали старшим лейтенантом у німецьку армію, однак його швидко поранили у перші дні війни, тож він повернувся до роботи в університеті й залишався активним до виходу на пенсію в 1961 році.

Восени 1928 року він одружився зі своєю першою дружиною Кларою Ріккабоні, яка пізніше померла, народжуючи шосту дочку.[9] У 1936 році він одружився з сестрою Клари, Марією Ріккабоною.[9] Леопольд Вієторіс залишався в чудовій фізичній формі до глибокої старості: до 95 років регулярно брав участь в академічних лижних чемпіонатах. Альпінізм вимушено залишив в 101 рік, після перелому стегнової кістки. На момент смерті був найстаршою людиною в Австрії і досі залишається найдовгоживучішим громадянином Австрії. Леопольд Вієторіс помер через 16 днів після смерті своєї дружини. У нього залишилося шість дочок, 17 онуків і 30 правнуків.[10]

Вієторіс отримав численні нагороди за наукові досягнення:

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Основний вклад зробив в області топології та гомології. Його ім'я носять:

Вієторіс залишався науково активним у свої останні роки, навіть написавши одну статтю про тригонометричні суми у віці 103 років.[11]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. ↑ а б Czech National Authority Database
  3. ↑ https://city-map.innsbruck.gv.at/stadtplan/synserver?project=Friedhof_Ibk&client=flex
  4. ↑ https://www.uibk.ac.at/ipoint/news/uni_intern/20020412.html
  5. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. ↑ Magistrat der Landeshauptstadt Innsbruck: Innsbruck informiert [Архівовано 21 листопада 2021 у Wayback Machine.], Servicebeilage
  8. ↑ Біографія Leopold Vietoris на сайті Університету Інсбрукка. Архів оригіналу за 28 грудня 2012. Процитовано 21 листопада 2021.
  9. ↑ а б в Reitberger, Heinrich (November 2002). Leopold Vietoris (1891–2002) (PDF). American Mathematical Society. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2005. Процитовано 5 вересня 2003.
  10. ↑ Professor Dr. Leopold Vietoris (PDF). Geo Imagining. Архів оригіналу (PDF) за 19 грудня 2012. Процитовано 11 жовтня 2009.
  11. ↑ Reitberger, Heinrich (November 2002). Leopold Vietoris (1891–2002) (PDF). Notices of the American Mathematical Society. 49 (10): 1235. Архів оригіналу (PDF) за 1 липня 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Леопольд_Вієторіс&oldid=37226110