Леопольд Йоганн Австрійський
| Леопольд Йоганн Австрійський | |
|---|---|
| Біографічні дані | |
| Народження |
13 квітня 1716 Відень, Габсбурзька монархія |
| Смерть |
4 листопада 1716 (0 років) Відень, Габсбурзька монархія |
| Поховання | Імператорський склеп |
| Династія | Габсбурги |
| Батько | Карл VI Габсбург[1] |
| Мати | Єлизавета Христина Брауншвейг-Вольфенбюттельська[1] |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Леопольд Йоганн Австрійський (нім. Leopold Johann von Österreich; 13 квітня 1716 — 4 листопада 1716) — ерцгерцог Австрії, єдиний син імператора Карла VI Габсбурга та імператриці Єлизавети Крістіни. Помер у віці кількох місяців, у зв'язку з чим його батько не мав наступників чоловічої статі, що 1740 року спричинило вступ на престол Марії Терезії, старшої сестри Леопольда Йоганна, та початок війни за австрійську спадщину.
Народження та хрещення[ред. | ред. код]
На момент першої вагітності імператриці Єлизавети Крістіни Брауншвейг-Вольфенбюттельської їхній з імператором Карлом VI шлюб тривав уже 7 років. З моменту одруження на імператрицю чинився величезний тиск, оскільки вона не могла народити чоловіка-спадкоємця. Їй довелося перенести лікування, щоб могти мати дітей. Імператриця здійснила паломництво до Маріацелля, лікувалася в Карлсбаді, за допомогою вина (придворні лікарі призначали їй значні дози спиртних напоїв, щоб підвищити фертильність, через що в імператриці був постійний рум'янець на обличчі[2]), відвідувала ясновидців та астрологів. Стіни та стелю імператорської спальні розписали еротичними сценами, щоб стимулювати фантазію імператриці для народження хлопчика[3][2].
Народження Леопольда Йоганна о 7:30 вечора 13 квітня 1716 року у віденському дворі відзначили надзвичайно пишно в іспанському придворному церемоніальному стилі. У той час Австрія разом з Венецією воювала проти Османської імперії. Як престолонаступника Леопольда Йоганна нагородили орденом Золотого Руна[4]. Урочисте хрещення новонародженого відбулося наступного дня, 14 квітня, у Лицарській залі (Rittersaal) палацу Гофбург. Хрестили його водою з річки Йордан. Повне ім'я ерцгерцога — Леопольд Йоганн Антон Йозеф Франц де Паула Герменґільд Рудольф Іґнатіус Бальтазар[5]. Хрестив Леопольда Йоганна папський нунцій разом із пробстом Собору святого Стефана та абатом Шотландського абатства[en]. Присутніми на церемонії були Франц Фердинанд фон Куенбург[de], архієпископ Празький, Антоніо Фольк де Кардона, архієпископ Валенсії, та ще вісім єпископів і дев'ять абатів. Хрещеним батьком ерцгерцога став король Португалії Жуан V, одружений з Марією Анною Австрійською — сестрою Карла VI. Представником португальського монарха на хрещенні був генерал-фельдмаршал Максиміліан Вільгельм Брауншвейг-Люнебурзький[en][5].
З нагоди народження сина імператор Карл VI наказав викарбувати коштовну медаль. На ній латинською мовою написано[6]:
|
На початку весни надіслані вони з високого неба. Ясон із Золотого руна тут / Сонце, око світу, досягло висоти 23° 56' 13 квітня 1716 року о 7:30 вечора | 
|
Окрема медаль була виготовлена на честь імператриці Єлизавети Крістіни. Її виготовив медаліст Георг Вільгельм Вестнер[de][7]. Відомий тогочасний бароковий композитор Йоганн Йозеф Фукс[en] на честь народження сина імператора написав оперу «Angelica vincitrice di Alcina», вперше поставлену 14 вересня 1716 року[8]. Музику на честь ерцгерцога, вперше виконану у Франкфурті, також написав Георг Філіпп Телеман[9].
З нагоди народження престолонаступника у червні 1716 року Райнгард Кайзер поставив музичну комедію й танець «Das Römische April-Fest» («Римське квітневе свято»). Бартольд Файнд[de] написав лібрето. Також на честь ерцгерцога по всій Священній Римській імперії надрукували велику кількість друкованих матеріалів.
Смерть та поховання[ред. | ред. код]
Хворий ерцгерцог Леопольд Йоганн помер у Відні 4 листопада 1716 року у віці семи місяців. Сподівання на те, що через відсутність близьких генеалогічних зв'язків між родинами батьків престолонаступник залишиться здоровим, не виправдалися[3]. Смерть сина справила на імператора Карла VI значний вплив. До кінця 1716 року він не вів щоденникових записів[10].
Похорон Леопольда Йоганна був схожий на похорон Фердинанда Венцеля[d] — першого сина імператора Леопольда I. Уранці 5 листопада в присутності обергофмейстра Антона Флоріана Ліхтенштейна, фрейліни Сабіни Крістіни, графині Штаргемберг та трьох придворних лікарів хірург Генріх Кестер здійснив розтин тіла, видалив усі внутрішні органи, після чого воно було забальзамоване. Після цього тіло дитини поставили на катафалку в Залі чесноти (Tugendsaal) палацу Гофбург, де його освятив придворний священник. Він одягнув на голову покійного ерцгерцога корону з квітів, а на шию — ланцюжок ордена Золотого руна. На срібній подушці поряд лежали флісове намисто та ерцгерцогська шапка[5].
Срібна скриня із серцем Леопольда Йоганна та мідна скриня з його внутрішніми органами помістили в Герцогському склепі[en] (Herzogsgruft) Собору святого Стефана. Об 11:00 вечора того ж дня тіло ще раз освятили, а потім перенесли з великою процесією до церкви Капуцинів. Після цього труну востаннє освятили й відкрили в присутності обергофмейстра та оберкамергера. Далі шість священників церкви перенесли труну до Імператорського склепу[5].
Сучасний саркофаг ерцгерцога Леопольда Йоганна створений 1740 року за інструкціями імператора Карла VI. Саркофаг має вигляд труни. Його виготовили з олова. Складки мантії горностая лежать над орнаментованою кришкою, а зверху, на подушці, знаходиться шапка ерцгерцога. Довгі боки прикрашають голови ангелів з розпростертими крилами, сама труна спирається на чотири ведмежі лапи. Спереду знаходиться лист із латиномовним написом[11]:
|
|
Присвячено християнському потомству. Тут, у праху, спочиває Леопольд, син неперевершеного імператора Карла VI, й онук великого Леопольда, ерцгерцога Австрії та принца Астурійського, якому небеса показали світ 13 кітня 1716 року й забрали назад у невимовному сумі 4 листопада того ж року. О! Легше відчути біль імператора, ніж словами передати! |
|
Після смерті сина імператорське подружжя на знак свого благочестя подарувало Матері Божій Маріацелльській срібну статую немовляти Ісуса, маса якої відповідає масі померлого ерцгерцога[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Ingrao & Thomas, 2004, S. 114.
- ↑ а б Bankl, 2005, Seite 49–50.
- ↑ Knights_of_the_Golden_Fleece. www.antiquesatoz.com. Процитовано 31 грудня 2023.
- ↑ а б в г д Hawlik-van de Water, 1989, Seite 99–105.
- ↑ Römisch Deutsches Reich, Karl VI., Silbermedaille 1716, ss. www.muenzen-ritter.de. Процитовано 31 грудня 2023.
- ↑ Kaiserin Elisabeth Christine anlässlich der Geburt von Erzherzog Leopold Johann – Alle Werke – Sammlung Online. sammlung.belvedere.at. Процитовано 31 грудня 2023.
- ↑ Johann Josef Fux: Angelica vincitrice di Alcina. web.archive.org. 2 лютого 2023. Архів оригіналу за 2 лютого 2023. Процитовано 31 грудня 2023.
- ↑ Hirschmann, 2000, Seite 163–195.
- ↑ Seitschek, Hutterer & Theimer, 2011, S. 18.
- ↑ Hawlik-van de Water, 1993, Seite 129–130.
Джерела[ред. | ред. код]
- Bankl, Hans. Die kranken Habsburger. Befunde und Befindlichkeiten einer Herrscherdynastie. — Munich : Goldmann, 2005. — ISBN 978-3-442-15360-2. (нім.)
- Hawlik-van de Water, Magdalena. Der schöne Tod. Zeremonialstrukturen des Wiener Hofes bei Tod und Begräbnis zwischen 1640 und 1740. — Wien : Herder, 1989. — ISBN 978-3-210-24945-2. (нім.)
- Hawlik-van de Water, Magdalena. Die Kapuzinergruft. Begräbnisstätte der Habsburger in Wien. — Wien : Herder, 1993. — ISBN 978-3-210-25151-6. (нім.)
- Hirschmann, Wolfgang. Musikalische Festkultur im politisch-sozialen und liturgisch-religiösen Kontext. Telemanns Serenata und Kirchenmusik zur Geburt des Erzherzogs Leopold (Frankfurt 1716) / Peter Cahn. — Mainz : Schott Music, 2000. — ISBN 978-3-7957-1337-9. (нім.)
- Piety and Power: The Empresses-Consort of the High Baroque // Queenship in Europe 1660-1815: The Role of the Consort / Ingrao, Charles W.; Thomas, Andrew L.; Clarissa, Campbell Orr. — Cambridge University Press, 2004. — С. 107–130. — ISBN 0-521-81422-7.
- Kolb, Johann Christoph. Das Frolockende Augspurg. Wie solches wegen der höchst-beglückten Geburt deß Durchleuchtigsten Ertz-Hertzogen und Printzen von Asturien Leopoldi II. Seine allerunterthänigste Freude den 17. May 1716. durch verschiedene Illuminationes dargestellt hat. — Augsburg : Maschenbauer, 1716. (нім.)
- Mändl, Kaspar. Vollkomne Freud Deß erhörten Europa. Vorgetragen in einer Jubel- Lob- und Ehren-Predig, Zu unterthänigisten Ehren Deß Durchleuchtigisten Königlichen Printzen, Ertz-Hertzogen von Oesterreich und Printzen von Asturien, c. c. — Augsburg : Labhart, 1716. (нім.)
- Schönwetter, Johann Baptist. Beschreibung Der am 13. April 1716. glücklichst beschehenen Entbindung Ihrer Majestät, der Regierenden Kayserin, Und des andern Tags, dahier, In Der Käyserlichen Burg Prächtigst-vollbrachten Tauff-Ceremonien Des Durchläuchtigsten Printzen Leopold, Ertz-Hertzogen von Oesterreich, und Printzen von Asturien. — Freystadt : Adolphi, 1716. (нім.)
- Die fränkischen Könige und die Könige und Kaiser, Stammesherzoge und Kurfürsten, Markgrafen und Herzoge des Heiligen Römischen Reiches Deutscher Nation. // Europäische Stammtafeln / Schwennicke, Detlev. — Frankfurt, 2005. — Т. I. — ISBN 978-3-465-03420-9. (нім.)
- Seitschek, Stefan; Hutterer, Herbert; Theimer, Gerald. 300 Jahre Karl VI. 1711–1740. Spuren der Herrschaft des letzten Habsburgers. — Wien : Österreichisches Staatsarchiv, 2011. (нім.)
- Wolfsgruber, Cölestin. Die Kaisergruft bei den Kapuzinern in Wien. — Wien : Alfred Hölder, 1887. (нім.)
- Bey Der Höchsterwünschtesten Gebuhrt Des Durchlauchtigsten Kayser- und Königl. Printzen Leopoldi, Josephi, Josephi, Johannis, Antonii, Francisci De Paula, Hermenegildi, Rudolphi, Ignatii, Balthasaris, Ertz-Hertzogs von Oesterreich.. Breslau, 1716. (нім.)
|
