Лисевич Олег Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лисевич Олег Степанович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 10 червня 1985(1985-06-10)
Сваричів
Смерть 6 липня 2016(2016-07-06) (31 рік)
Авдіївка
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Оле́г Степа́нович Лисе́вич (10 червня 1985(19850610) — 6 липня 2016) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1985 року в селі Сваричів (Рожнятівський район, Івано-Франківська область); 2002-го закінчив сваричівську загальноосвітню школу. Пройшов строкову службу в лавах Українських Збройних Сил, нагороджений грамотами та подяками. Після демобілізації приїхав додому, намагався знайти роботу. Щоб допомогти мамі, працював на будівельних роботах в Москві, згодом — в Польщі.

У часі війни — санітарний інструктор 122-го окремого аеромобільного батальйону, 81-ша окрема аеромобільна бригада, старший солдат.

6 липня 2016 року пополудні в промзоні Авдіївки під час обстрілу терористами міна 120-мм калібру залетіла у бліндаж, загинули двоє бійців — Володимир Сергєєв у госпіталі і Олег Лисевич, ще 3 вояки зазнали поранень.

9 липня 2016-го похований в селі Сваричів.

Без Олега лишились мама, брат (також служив в зоні бойових дій) та бабуся.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • указом Президента України № 511/2016 від 19 листопада 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • в грудні 2017 року у Сваричівській ЗОШ встановлено меморіальну дошку Олегу Лисевичу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 19 листопада року № 511/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]