Логвиненко Іван Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Логвиненко Іван Михайлович
Народився 25 червня 1922(1922-06-25)
Ольшаниця
Помер 1 вересня 2004(2004-09-01) (82 роки)
м.Київ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність письменник
Членство Національна спілка письменників України
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) Медаль «Захиснику Вітчизни»
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За відвагу»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль Макаренка
«Почесний працівник МВС України»
«Почесний працівник МВС України»
Премії  Полковник

Іва́н Миха́йлович Логвине́нко (* 25 червня 1922, Ольшаниця Рокитнянського району, Київської області) — український письменник, кандидат юридичних наук, полковник міліції, член Спілки письменників України. Нагороджений медаллю ім. Макаренка. Кавалер двох орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ступеня, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За оборону Ленінграда», «За перемогу над Німеччиною», українським орденом Богдана Хмельницького III ступеня, медаллю «Захисник Вітчизни», почесний працівник МВС.

Життєпис[ред. | ред. код]

1939 року, закінчивши середню школу, вступив до Ленінградського вищого військово-морського інженерно-будівельного училища.

Учасник Другої світової війни війни з червня 1941 року — на міноносці «Гнівний» Балтійського флоту. Брав участь у обороні Таллінна та півострова Ханко, обороні Ленінграда. Поранений, після одужання служить в артилерії, учасник прориву блокади Ленінграда. Тяжко поранений 1944-го при форсуванні річки Великої під Псковом.

Працював у правоохоронних органах, опісля займався науковою та викладацькою роботою. Був начальником відділу Головного управління карного розшуку, завідував кафедрою криміналістики Академії МВС УРСР.

Творчість[ред. | ред. код]

Загалом написав більше шести десятків наукових робіт та художніх творів.

Серед його творів збірки повістей і оповідань в основному детективного змісту та про Другу світову і громадянську війни:

  • «Другий екзамен»,
  • «Без страху та докору»,
  • «Діалог ціною життя»,
  • «Завтра на світанку»,
  • «Багряні зорі»,
  • «На чужому березі»,
  • «Спокута».

Писав науково-популярні книжки та статті про криміналістику.

Окрема точка зору на твори[ред. | ред. код]

Точка зору автора не завжди збігалася з поглядами дослідників історії. Зокрема, щодо книжки 1974 року «Без страху і докору» у дослідника історії Холодного Яру Романа Коваля існує окрема думка. Так, в розділі «Вовча зграя», котрий присвячений діяльності повстанців Блажевських, героями стали винятково чекісти та радянські посадовці.

Джерела[ред. | ред. код]