Логвиненко Іван Михайлович
Логвиненко Іван Михайлович | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народився |
25 червня 1922 Ольшаниця | |||||||||
Помер |
1 вересня 2004 (82 роки) м.Київ | |||||||||
Громадянство | СРСР → Україна | |||||||||
Діяльність | письменник | |||||||||
Членство | Національна спілка письменників України | |||||||||
Учасник | німецько-радянська війна | |||||||||
Нагороди |
| |||||||||
Премії | Полковник | |||||||||
|
Іва́н Миха́йлович Логвине́нко (* 25 червня 1922, Ольшаниця Рокитнянського району, Київської області) — український письменник, кандидат юридичних наук, полковник міліції, член Спілки письменників України. Нагороджений медаллю ім. Макаренка. Кавалер двох орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ступеня, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За оборону Ленінграда», «За перемогу над Німеччиною», українським орденом Богдана Хмельницького III ступеня, медаллю «Захисник Вітчизни», почесний працівник МВС.
Життєпис[ред. | ред. код]
1939 року, закінчивши середню школу, вступив до Ленінградського вищого військово-морського інженерно-будівельного училища.
Учасник Другої світової війни війни з червня 1941 року — на міноносці «Гнівний» Балтійського флоту. Брав участь у обороні Таллінна та півострова Ханко, обороні Ленінграда. Поранений, після одужання служить в артилерії, учасник прориву блокади Ленінграда. Тяжко поранений 1944-го при форсуванні річки Великої під Псковом.
Працював у правоохоронних органах, опісля займався науковою та викладацькою роботою. Був начальником відділу Головного управління карного розшуку, завідував кафедрою криміналістики Академії МВС УРСР.
Творчість[ред. | ред. код]
Загалом написав більше шести десятків наукових робіт та художніх творів.
Серед його творів збірки повістей і оповідань в основному детективного змісту та про Другу світову і громадянську війни:
- «Другий екзамен»,
- «Без страху та докору»,
- «Діалог ціною життя»,
- «Завтра на світанку»,
- «Багряні зорі»,
- «На чужому березі»,
- «Спокута».
Писав науково-популярні книжки та статті про криміналістику.
Окрема точка зору на твори[ред. | ред. код]
Точка зору автора не завжди збігалася з поглядами дослідників історії. Зокрема, щодо книжки 1974 року «Без страху і докору» у дослідника історії Холодного Яру Романа Коваля існує окрема думка. Так, в розділі «Вовча зграя», котрий присвячений діяльності повстанців Блажевських, героями стали винятково чекісти та радянські посадовці.
Джерела[ред. | ред. код]
- Прес-центр[недоступне посилання з липня 2019]
- Українське життя у Севастополі [Архівовано 22 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Галерея ветеранів (рос.) [Архівовано 26 липня 2013 у Wayback Machine.]
- Народились 25 червня
- Народились 1922
- Померли 1 вересня
- Померли 2004
- Члени НСПУ
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Нагороджені медаллю «Захиснику Вітчизни»
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда»
- Нагороджені відзнакою «Почесний працівник МВС України»
- Полковники (МВС)
- Уродженці Ольшаниці
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Кандидати наук
- Українські письменники