Логвинов Георгій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Логвинов Георгій Павлович
Народився 12 лютого 1963(1963-02-12) (61 рік)
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність скульптор
Батько Логвинов Павло Федорович

Георгій Павлович Ло́гвинов (нар. 12 лютого 1963, Запоріжжя) — український скульптор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 лютого 1963 року в місті Запоріжжі (нині Україна). Син скульптора Павла Логвинова. Протягом 1978—1980 років навчався у Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури. У 1986—1988 роках стажувався в майстерні Миколи Срібнюка.

Творчість[ред. | ред. код]

Пам'ятник Тарасові Шевченкові у Царичанці.

Працює у галузях станкової та монументальної скульптури, автор скульптурних композицій, погрудь, пам'ятників. У своїх роботах використовує мармур, граніт, мідь. Серед робіт:

станкові роботи
  • композиція «Спадкоємність» (1990; у співавторстві з Павлом Логвиновим);
  • погруддя матері (2002);
пам'ятники
  • полеглим під час Другої світової війни у місті Орджонікідзе (1995, у співавторстві);
  • Тарасові Шевченкові у Царичанці (2001, мідь, граніт, залізобетон; у співавторстві з Павлом Логвиновим)[1];
  • Тарасові Шевченкові в Енергодарі (2004, у співавторстві з Павлом Логвиновим)[2].

Бере участь в обласних, всеукраїнських мистецьких виставках з 1980-х років.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]