Лозаннський тролейбус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лозаннський тролейбус
Тролейбусна система
Країна Швейцарія Швейцарія
Місто Лозанна
Дата відкриття 2 жовтня 1932 (91 рік)
Кількість маршрутів 10
Довжина маршрутів 60,7
Кількість депо 2
Кількість тролейбусів 99
Оператор Transports publics de la région lausannoise
Сайт компанії Transports publics de la région lausannoise (TL) (фр.)
CMNS: Лозаннський тролейбус у Вікісховищі

Лозаннський тролейбус — основний вид громадського транспорту міста Лозанна, у кантоні Во, Швейцарія, що діє з 2 жовтня 1932 року. Найстарша діюча тролейбусна мережа Європи і найбільша в Швейцарії.

Історія[ред. | ред. код]

Тролейбусний рух у Лозанні відкритий 2 жовтня 1932 року[1]. Лозаннський тролейбус став другою тролейбусною мережею, що була відкрита у Швейцарії, перша — це інтерурбан тролейбусна мережа Фрібур-Фарваньї[1][2]. Ця лінія була закрита до 1932 року. Тому система Лозанни була єдиною в країні тролейбусною мережею під час її відкриття, і вона зберігала цю відмінність до відкриття тролейбусної мережі в місті Вінтертур у 1938 році[1]

Перша тролейбусна лінія Лозанни була прокладена між залізничною станцією Лозанна та Оучі. У 1938—1939 роках відкрито ще декілька ліній, а між 1938 та 1964 роками система поступово замінила трамвайну мережу Лозанни.

9 квітня 1951 року трамвайна лінія до Монтерону була замінена тролейбусною лінією. 7 січня 1964 року тролейбусна лінія № 7 замінила трамвайну лінію № 9, яка була закрита попереднім днем. Станом на 1964 рік у Лозанні вже існувало 10 тролейбусних ліній.

1 червня 1969 року була відкрита приміська тролейбусна лінія до Шале-а-Гобе. 3 червня 1973 року лінія № 5 була подовжена до Епаленжу, а 1 червня 1975 року лінію № 9 продовження до Лютрі.

Лінії[ред. | ред. код]

У Лозанні діє 10 тролейбусних маршрутів:

  • 1: Маладьєр — Сан-Франсуа — Аеропорт «Блешерет» (22 зупинки)
  • 2: Маладьєр-Лак — Уші — Сан-Франсуа — Дезер (25 зупинок)
  • 3: Залізничний вокзал — Белево (12 зупинок)
  • 4: Пюї — Залізничний вокзал — Сан-Франсуа — Кодре (20 зупинок)
  • 6: Маладьєр — Шодерон — Сан-Франсуа — Саллаз (19 зупинок)
  • 7: Валь-Вер — Сан-Франсуа — Ренан-14 квітня (23 зупинки)
  • 8: Верьєр — Сан-Франсуа — Белево — Гран-Мон (31 зупинка)
Схема маршрутів (червоним кольором)
  • 9: Лютрі-Корніш — Пюї — Сан-Франсуа — Пріллі-Егліз (25 зупинок)
  • 21: Залізничний вокзал — Блешерет (14 зупинок)
  • 25: Бурдонет — Маладьєр — Монтшуазі — Вокзал Пюї (19 зупинок)

Рухомий склад[ред. | ред. код]

Фото Бортовий № Кількість Виробник Електрика Тип Модель Низькопідлоговий Рік виробництва
721—722,
732—733,
739—750
16 FBW / Hess BBC-Sécheron 91 одинарний no 1981—1984
751—792 42 NAW / Lauber BBC-Sécheron   одинарний ні 1986—1990
831—865 35 Hess Kiepe BGT-N2C зчленований так 2009—2010
901—920 30 Hess / Lanz + Marti none ? причіп так 1990[2]
921—930 30 Hess / Lanz + Marti none ? причіп так 2006[3]
951—973 17 or fewer
remaining
Rochat / Lauber none ? причеп так 1974—1979

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Murray, Alan (2000). World Trolleybus Encyclopaedia, p. 73. Yateley, Hampshire, UK: Trolleybooks. ISBN 0-904235-18-1
  2. а б Dölling, Gerhard (1993). Straßenbahnatlas Schweiz 1993, pp. 60, 112—114. Berlin: Arbeitsgemeinschaft Blickpunkt Straßenbahn e.V. ISBN 3-926524-13-8
  3. Trolleybus Magazine No. 273 (May–June 2007), p. 67. National Trolleybus Association (UK) ISSN 0266-7452

Посилання[ред. | ред. код]

Хронікалні кадри Лозанського тролейбуса 1932 та 1937 років у YouTube