Лойк Володимир Іванович

Лойк Володимир Іванович
Народився	4 березня 1942(1942-03-04) Січеслав
Помер	27 травня 2014(2014-05-27) (72 роки)
Громадянство	Україна
Діяльність	фізик, письменник, краєзнавець
Alma mater	Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Мова творів	українська

|Ukrcenter= |Примітки=

Володимир Іванович Лойк (* нар. 4 березня 1942, Дніпропетровськ - 27 травня 2014, там же)  — український письменник, краєзнавець, фізик.

Життєпис

Родина

Народився в родині козаків Лойка Івана Лукича (1893–1962) та Марії Микитівни, у дівоцтві — Василенко (1915–1948). Як свідчить Володимир Іванович: - Наш рід старовинний, козацький. Прізвище «Лойк» походить від «лій» (свічкова маса), з деякими видозмінами згадується у Гадяцькій та Кременчуцькій сотнях Полтавського полку. Під Бродщиною існувало навіть ціле поселення «Лойківщина», що складалося із десятка козацьких хуторів, знищене за часів колективізації.

Наш рід старовинний, козацький. Прізвище «Лойк» походить від «лій» (свічкова маса), з деякими видозмінами згадується у Гадяцькій та Кременчуцькій сотнях Полтавського полку. Під Бродщиною існувало навіть ціле поселення «Лойківщина», що складалося із десятка козацьких хуторів, знищене за часів колективізації.

До 1932 року родина мешкала в Бродщині (нині у Кобеляцькій громаді Полтавського району Полтавської області), звідки мігрувала рятуючись від військової операції комуністів проти українців — голодомору.

Двоюрідний брат Василь Лойк, льотчик, який, згідно похоронки, загинув у повітряному бою у 1944 р. у боях за Ленінград, був представлений посмертно до звання Героя радянського союзу. Проте за невідомих причин звання це так і не отримав. У 2009 ризькими шукачами його останки з літаком були виявлені і звільнені з трясовини під Ригою і поховані в братській могилі на військовому цвинтарі в Ропажі. Володимир Іванович разом з земляками намагався перевезти до Царичанки (рідне селище Василя Лойка) гвинт його літака ЛА-5.

Освіта

Після семи класів В. Лойк ста навчатися у Дніпропетровському залізничному технікумі. Спробував вступити до Літературного інституту ім. Горького , та невдало. Того ж року вступає на фізичний факультет Дніпропетровського державного університету. По закінченню захистив кандидатську дисертацію в НАН України.

Творчість

Презентація В. І. Лойка в літературному музеї у м. Дніпрі

Презентація книги В. Лойка на кафедрі української літератури Дніпропетровського університету

Перше оповідання написав ще в часи навчання у технікумі для стінної колгоспної газети. До колгоспу студентів примусово, регулярно відправляли на збирання врожаю. Епіграфом до оповідання стали слова М. Коцюбинського: «…брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани… чорні, похилені, мокрі, нещасні…». Твір не був оприлюднений. Більш того, начальство угледіло певну крамолу на державний устрій, і юний автор отримав сувору догану. Однак цей невдалий досвід надихнув Володимира на подальшу творчу роботу. Відтоді не припиняв писати.

Друкувався у журналах Вітчизна, «Січеслав», в обласній і районній пресі.

Історичні, краєзнавчі, архівні дослідження публікував у наукових збірниках Дніпропетровського і Полтавського держархівів, у збірнику наукових праць Дніпропетровського університету.

Книжки:

• «І поліг наш народ, наче скошене жито…» (Голодомор 1932–1933 років на Дніпропетровщині), співавтор. Дніпропетровськ., 2008, Арт-прес.

• «Шаманський дирижабль». Книга прози. Дніпропетровськ, "Ліра", 2009, 735 с. з власними ілюстраціями.

Перед смертю працював над черговою книжкою прози і збіркою віршів.

Джерела

• Журнал Вітчизна [Архівовано 12 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Шаманский дирижабль^{[недоступне посилання з липня 2019]}