Лола Кретон
| Лола Кретон | |
|---|---|
| фр. Lola Créton | |
 | |
| Дата народження | 16 грудня 1993[1] (30 років) |
| Місце народження | XIII округ Парижа, Париж[2] |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Франція |
| Професія | акторка, кіноакторка |
| IMDb | ID 1570048 |
 Лола Кретон у Вікісховищі | |
Лола Кретон (фр. Lola Créton; нар. 16 грудня 1993) — французька кіноактриса.
Біографія[ред. | ред. код]
Батьки Лоли Кретон — театральні актори, які займаються також дубляжем[3]. Її дід був каталонцем[4].
Вперше на кастинг Лола прийшла в дев'ятирічному віці. Згодом вона згадувала, що так розхвилювалася, що не змогла вимовити ні слова, навіть назвати свого імені[5]. Акторська професія стала для Лоли свого роду терапією, яку психолог порекомендував для боротьби із сором'язливістю[6].
Свою першу роль Кретон зіграла в 2004 році у короткометражному фільмі Imago, коли їй було десять років. У 2007 році вона дебютувала у великому кіно, виконавши невелику роль у трилері «Кімната смерті». Потім знялася в дитячому пригодницькому фільмі «Бешкетники з Тімпельбаха», що вийшов на екрани у 2008 році. Першу головну роль у своїй кар'єрі Лола виконала у фільмі Катрін Брейї «Синя борода» у 2009 році, й саме ця роль дозволила юній актрисі заявити про себе.
Режисер Міа Хансен-Леве, що побачила гру Кретон у «Синій бороді», запропонувала їй на головну роль у своєму новому фільмі — «Перше кохання», який вийшов на екрани у 2011 році. За роль в цій кінострічці Кретон була включена до списку із шістнадцяти найбільш багатообіцяючих актрис року, складеного комітетом французької Академії мистецтв і технологій кінематографа, однак номінацію на премію «Сезар» як найперспективнішій акторціі не отримала[7].
Наступною великою роботою для Кретон стала головна роль у драматичній стрічці Олів'є Ассаяса «Щось у повітрі». Фільм претендував на «Золотого лева» 69-го Венеціанського кінофестивалю в 2012 році[8]. За цю роль Лола Кретон знову була названа однією з найбільш багатообіцяючих актрис року, проте знову не була номінована на «Сезар»[9].
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 2004 | ф | Imago | Imago | |
| 2007 | ф | Кімната смерті | La chambre des morts | Елеонора |
| 2008 | ф | Бешкетники з Тімпельбаха | Les enfants de Timpelbach | Мірей Штеттнер |
| 2009 | тф | Синя борода | Barbe bleue | Камілла |
| 2011 | ф | Квітучий ірис | En ville | Ірис |
| 2011 | ф | Перше кохання | Un amour de jeuness | Камілла |
| 2012 | ф | Щось у повітрі | Après mai | Крістіна |
| 2012 | ф | Холліокс пізньої ночі | Hollyoaks Later | Лола |
| 2013 | ф | Славні покидьки | Les salauds | Жюстіна |
| 2014 | ф | Та, що зникла взимку | Disparue en hiver | Лаура |
| 2015 | тф | Двоє | Deux | Маріанна |
| 2016 | ф | Corniche Kennedy | Corniche Kennedy | Лола |
| 2016 | ф | Les ronds-points de l'hiver | Les ronds-points de l'hiver | Еліс |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ http://www.lesgensducinema.com/affiche_acteur.php?mots=Lola+Cr%E9ton&nom_acteur=CR%C9TON%20Lola&ident=135786&debut=0&record=0&from=ok
- ↑ Lola Créton, un amour de jeunette (фр.). Le Parisien. 6 липня 2011. Архів оригіналу за 11 червня 2019. Процитовано 21 серпня 2016.
- ↑ Morice, Jacques. (23 липня 2011). Après “Un amour de jeunesse”, Lola Créton s'envole “En ville” (фр.). Telerama.fr. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 21 серпня 2016.
- ↑ Fitoussi, Karelle. (28 липня 2011). Lola Créton: la vie devant soi (фр.). Paris Match. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 21 серпня 2016.
- ↑ Lola Créton: "Faccio l'attrice come terapia" (італ.). TGCOM24. 10 січня 2013. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 21 серпня 2016.
- ↑ César 2012 - Révélations en lice pour le prix du meilleur espoir : du changement (фр.). Purepeople. 24 листопада 2011. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 21 серпня 2016.
- ↑ Lola Créton Biographie (фр.). Gala. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 21 серпня 2016.
- ↑ César 2013 : Les 32 Révélations en lice pour le prix du meilleur espoir (фр.). Purepeople. 19 листопада 2012. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 21 серпня 2016.
|
