Ломако Володимир Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Ломако.
Ломако Володимир Андрійович
Народився 17 січня 1937(1937-01-17)
Градизьк, Глобинський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Помер 16 вересня 2021(2021-09-16) (84 роки)
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність правник, викладач університету
Alma mater Всесоюзний юридичний заочний інститут (1962)
Заклад Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Вчене звання доцент[d] і професор
Науковий ступінь кандидат юридичних наук (1968)
Науковий керівник Сташис Володимир Володимирович
Нагороди
медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «Ветеран праці»
Державна премія України в галузі науки і техніки Заслужений працівник освіти України Премія імені Ярослава Мудрого

Володимир Андрійович Ломако (17 січня 1937, село Градизьк, Харківська область, Українська РСР — 16 вересня 2021) — радянський та український вчений-правознавець, спеціаліст у галузі кримінального права. Кандидат юридичних наук (1969), професор (1993). З 1974 до 1980/1 був проректором Харківського юридичного інституту з навчальної роботи, а з 1992 року працював професором на кафедрах кримінального права та кримінального права № 2 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2006), Заслужений працівник освіти України (2004).

Життєпис[ред. | ред. код]

Володимир Ломако народився 17 січня 1937 року в селі Градизьк Харківської області (тепер Глобинський район Полтавської області Україна). У 1955 році вступив до спецшколи МВС СРСР у Калінінграді. У 1957 році, після закінчення спецшколи, вступив на юридичний факультет Краснодарської філії Всесоюзного юридичного заочного інституту, який закінчив у 1962 році. Одночасно з навчанням у виші працював у правоохоронних органах: спочатку Ставропольському краї, а потім і в Полтавській області (1957—1961) також очолював Кременчуцький районний комітет ВЛКСМ (1961—1962)[1].

Протягом трьох років після закінчення вишу Ломако працював помічником прокурора Кременчуцького району, а потім у 1965 році вступив до аспірантури Харківського юридичного інституту[1]. Працюючи в прокуратурі подружився з місцевим адвокатом Володимиром Голіною, якого переконав вступити до аспірантури до Харківського юридичного інституту. У майбутньому Голіна став професором[2]. У 1968 році Володимир Ломако закінчив аспірантуру[1] і наступного року під науковим керівництвом доцента Володимира Сташиса успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за темою «Умовне засудження за радянським кримінальним правом і ефективність його застосування». Його офіційними опонентами на захисті дисертації були доцент Л. Н. Сугачев і професор М. О. Стручков[ru][3].

Після захисту дисертації продовжив працювати в цьому виші на кафедрі кримінального права, де послідовно обіймав посади асистента, старшого викладача і доцента. Одночасно з науково-викладацькою роботою займався адміністративною. З 1969 по 1974 рік був заступником декана одного з факультетів вишу, а з 1974 по (за іншими даними 1980[4][5]) 1981 рік Ломако був проректором з навчальної роботи. У 1973 році йому було надане вчене звання доцента[1][6][7].

Починаючи з 1992 року Володимир Андрійович працював на посаді професора кафедри кримінального права Української юридичної академії (до 1991 року — ХЮІ, з 1995 по 2009 — Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого). Після поділу кафедри кримінального права на кафедру кримінального права № 1 і № 2, перейшов працювати на останню, зайнявши там також професорську посаду. У 1993 році йому було надане вчене звання професора[1][6][7]. Брав участь у доопрацюванні проєкту Кримінального кодексу України 2001 року[8][9]. Керував науково-методичними семінарами з Загальної частини кримінального права, який функціонував при його кафедрі[10]. Станом на початок 2014 року продовжував працювати на посаді професора кафедри кримінального права № 2[11] і був одним з восьми заслужених професорів вишу, які у ньому працювали[12].

Володимир Андрійович Ломако помер 16 вересня 2021 року[13].

Науково-педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

Серед проблем кримінального права, дослідженням яких займався Володимир Андрійович, були склад злочину, вина, неосудність, звільнення від покарання[14][15][1].

Станом на 2014 рік В. А. Ломако був автором і співавтором більш ніж 60 наукових праць. Основними серед них є «Застосування умовного засудження» (рос. Применение условного осуждения; монографія, 1976), «Засудження без реального відбування позбавлення волі» (рос. Осуждение без реального отбывания лишения свободы; навчальний посібник, 1987), «Відстрочка виконання покарання» (рос. Отстрочка исполнения наказания; навчальний посібник, 1992), «Кримінальне право України. Загальна частина» (співавтор підручника, 2001, 2004, 2006, 2007 і 2010), «Кримінальне право України. Особлива частина» (співавтор підручника, 2001, 2004, 2006, 2007 та 2010), «Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар» (співавтор, 2003, 2004, 2006, 2007 і 2013)[1].

Видана в 1976 році монографія «Застосування умовного засудження» (рос. Применение условного осуждения) характеризувалася як робота, яка повністю висвітлює цю тему. Однією з її головних особливостей стало те, що була визначена роль громадськості в контексті забезпечення ефективності застосування умовного засудження. Також в роботі були розглянуті питання сутності, підстав і наслідків умовного засудження, важливості випробувального терміну і застосування додаткових покарань у кримінальному праві[16][17].

В. А. Ломако був науковим керівником у чотирьох кандидатів юридичних наук[1]: В. П. Базова (2009), О. О. Володіної (2003)[18], Ю. А. Кондратьєва (1984)[19], К. Н. Оробця (2012)[20][21]. Також він був офіційним опонентом на захисті кандидатської дисертації у В. Ч. Песлякаса[22].

Нагороди[ред. | ред. код]

Володимир Андрійович був відзначений низкою державних, відомчих і наукових нагород і відзнак[1]:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к Тацій, 2014, с. 112.
  2. ↑ Голина, 2014, с. 163.
  3. ↑ Панов, 2006, с. 228.
  4. ↑ Тацій, Сташис, Гетьман, 2009, с. 40.
  5. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 46.
  6. ↑ а б Тацій, Сташис, Гетьман, 2009, с. 289.
  7. ↑ а б Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 372—373.
  8. ↑ Тацій, Сташис, Гетьман, 2009, с. 293.
  9. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 377.
  10. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 373.
  11. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 371.
  12. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 57.
  13. ↑ Колектив Університету висловлює глибоке співчуття рідним та близьким заслуженого професора Університету Володимира Андрійовича Ломака. https://nlu.edu.ua/ (укр.). Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. 16 вересня 2021. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  14. ↑ Тацій, Сташис, Гетьман, 2009, с. 266, 268, 289.
  15. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 346, 349,.
  16. ↑ Тацій, Сташис, Гетьман, 2009, с. 277.
  17. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 357.
  18. ↑ Панов, 2006, с. 249.
  19. ↑ Панов, 2006, с. 239.
  20. ↑ Тацій, Сташис, Гетьман, 2009, с. 268, 289.
  21. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 349, 372.
  22. ↑ Панов, 2006, с. 510.
  23. ↑ Указ Президента України №1103/2006 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2006 року». https://www.president.gov.ua/ (укр.). Президент України. Офіційне інтернет-представництво. 20 грудня 2006. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 27 жовтня 2020.
  24. ↑ Указ Президента України № 1456/2004 від 9 грудня 2004 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, м. Харків». https://zakon.rada.gov.ua/ (укр.). Верховна Рада України. 9 грудня 2004. Архів оригіналу за 3 липня 2021. Процитовано 1 липня 2021.
  25. ↑ Минюст наградил поощрительными отличиями харьковских преподавателей. https://glavnoe.ua/ (рос.). Интернет-обозрение Главное™. 18 листопада 2008. Архів оригіналу за 31 березня 2015. Процитовано 10 жовтня 2021.

Література[ред. | ред. код]

  • Ломако Володимир Андрійович // Професори Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого / редкол.: В. Я. Тацій (голова) та ін. — Харків : Право, 2014. — С. 112. — 192 с. — ISBN 978-966-458-700-3.
  • Підготовка і атестація науково-педагогічних кадрів у Національній юридичній академії України імені / Панов М. І.[ru] (кер. авт. кол). — Харків : Право, 2006. — 576 с.
  • Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. 1804 − 2009 / Ред. кол.: В. Я. Тацій, В. В. Сташис, А. П. Гетьман. — Харків : Право, 2009. — 464 с. — ISBN 978-966-458-140-7.
  • Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 1804—2014 / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман. — Харків : Право, 2014. — 616 с.
  • В. В. Голина. О профессоре Владимире Сергеевиче Трахтерове (Интервьюирование проведено канд. юрид. наук, доц. Е. В. Харитоновой) / Головний редактор В. Ю. Шепітько. — Криміналіст першодрукований. — 2014. — № 8. — 163—168 с. — ISSN 2220-7473.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ломако_Володимир_Андрійович&oldid=38353073