Лубнівка
| село Лубнівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Червоноградський район |
| Громада | Сокальська міська |
| Код КАТОТТГ | UA46120110260047551 |
| Основні дані | |
| Населення | 214 |
| Площа | 0,52 км² |
| Густота населення | 411,54 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80014 |
| Телефонний код | +380 3257 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°30′56″ пн. ш. 24°06′50″ сх. д. / 50.51556° пн. ш. 24.11389° сх. д.Координати: 50°30′56″ пн. ш. 24°06′50″ сх. д. / 50.51556° пн. ш. 24.11389° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
207 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80014, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Варяж |
| Староста | Городько Юрій Володимирович |
| Карта | |
  Лубнівка | |
 Лубнівка | |
| Мапа | |
| |
Лу́бнівка — село в Україні, у Червоноградському районі Львівської області. Населення становить 214 осіб.
Назва[ред. | ред. код]
Українці здавна називали своє село Вилбів, натомість польська влада називала Лубув (пол. Łubów). У 1951 році радянська влада перейменувала село на Лубнівку.
Історія[ред. | ред. код]
Понад 100 років Лубів був прикордонним селом Австро-Угорщини.
У 1880 році село належало до Сокальського повіту, у селі мешкало 474 осіб та 130 осіб у панському дворі (з них 474 греко-католики, 130 римо-католиків), також були церква, школа і млин.
На 1 січня 1939 року у селі мешкало 730 осіб (460 українців-греко-католиків, 220 українців-римокатоликів, 30 поляків та 20 євреїв)[1]. Село входило до об'єднаної сільської ґміни Варенж Място, яка входила до Сокальського повіту Львівського воєводства.
Після Другої світової війни село опинилося у складі Польщі[2]. 6-15 липня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Лубова на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 78 українців[2]. У селі залишилося 135 поляків[2].
За радянсько-польським обміном територіями 15 лютого 1951 року село передане до УРСР, а частина польського населення переселена до Нижньо-Устрицького району, включеного до складу ПНР[2]. Поляки були виселені, а село заселене українцями з ліквідованого села Середній Угринів.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста збудована у 1768 році коштом домінії, як свідчить різьблений напис на одвірку головного входу[3].
До виселення українців і заборони УГКЦ у 1946 року церква була дочірньою від парафії Варяж Варязького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 81.
- ↑ а б в г Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 419-426. (пол.)
- ↑ Лубнівка. Церква Воздвиження Чесного Хреста (1768). decerkva.org.ua. Дерев'яні Церкви Західної України. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 20 вересня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Łubów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 777. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Прогноз погоди в селі Лубнівка. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 серпня 2022.
| |||||||||||
| |||||||||||
