Лукинського дому інвалідів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Лукинського дому
інвалідів
Лукинского дома инвалидов
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Владимирська область
Муніципальний район Судогодський район
Поселення Головінське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 17252000095
Код ЗКТМО: 17652420231
Основні дані
Населення 111 (2010)[1]
Поштовий індекс 601362
Географічні координати: 55°59′54″ пн. ш. 40°30′04″ сх. д. / 55.99851388891666204° пн. ш. 40.501163888916664746° сх. д. / 55.99851388891666204; 40.501163888916664746Координати: 55°59′54″ пн. ш. 40°30′04″ сх. д. / 55.99851388891666204° пн. ш. 40.501163888916664746° сх. д. / 55.99851388891666204; 40.501163888916664746
Часовий пояс UTC+3, літом UTC+4
Мапа
Лукинського дому інвалідів (Росія)
Лукинського дому інвалідів
Лукинського дому
інвалідів

Лукинського дому інвалідів (Владимирська область)
Лукинського дому інвалідів
Лукинського дому
інвалідів

Мапа

Лукинського дому інвалідів (рос. Лукинского дома инвалидов) — селище у Судогодському районі Владимирської області Російської Федерації.

Входить до складу муніципального утворення Головінське сільське поселення. Населення становить 111 осіб (2010)[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Населений пункт розташований на землях фіно-угорського народу мещери[2].

Від 10 травня 1929 року належить до Судогодського району, утвореного спочатку у складі Владимирського округу Івановської промислової області з частин Владимирського та Гусєвського повітів Владимирської губернії. Від 1944 року в складі Владимирської області[3].

У 1968 році на місці села був відкритий Лукинський психоневрологічний інтернат і створено селище Лукинського будинку інвалідів Головінської сільради Судогодського району.

Згідно із законом від 13 травня 2005 року входить до складу муніципального утворення Головінське сільське поселення[4].

Населення

[ред. | ред. код]
1859[5] 1905[6] 1926[7]
97 45 38
Чисельність населення
1859[8]1905[9]1926[10]2002[11]2010[12]
974538116111

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

У селищі розташований ДБЗСО ВО «Лукинський психоневрологічний інтернат»[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов Владимирской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. Боровков Е. Мордва, мурома и мещера — древнее население Верхнего Поволжья [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.]. Historicus.ru. (рос.)
  3. История АТД Владимирской области (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 жовтня 2017. Процитовано 5 лютого 2020.
  4. Закон Владимирской области от 13.05.2005 № 60-ОЗ «О наделении Судогодского района и вновь образованных муниципальных образований, входящих в его состав, соответствующим статусом муниципальных образований и установлении их границ». Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 24 липня 2014. (рос.)
  5. Владимирская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Архів оригіналу за 14 січня 2019. Процитовано 28 лютого 2020.
  6. Список населенных мест Владимирской губернии 1905 года. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 15 березня 2022.
  7. Владимирский округ Ивановской промышленной области и его районы : (с 11 картами районов и 1 окружной). - Владимир : Изд. Орг. комис. Владокруга, 1929. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 28 лютого 2020.
  8. Списки населённых мест Российской империи. VI. Владимирская губерния. По сведениям 1859 года. (рос.)
  9. Список населённых мест Владимирской губернии. (рос.)
  10. Предварительные итоги переписи по Владимирской губернии. Выпуск 2-й // Всесоюзная перепись населения 1926 года. (рос.)
  11. Данные Всероссийской переписи населения 2002 года: таблица 02c. М.: Федеральная служба государственной статистики, 2004. (рос.)
  12. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения по населённым пунктам Владимирской области. Архів оригіналу за 21 липня 2014. Процитовано 21 липня 2014. (рос.)
  13. Лукинский ПНИ. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 28 лютого 2020.