Лускар ультрамариновий
| Лускар ультрамариновий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
;_Canudos,_Bahia,_Brazil.jpg) Самець
 Самиця
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cyanoloxia brissonii (Lichtenstein, 1823) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Passerina brissonii (Lichtenstein, 1823) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Лускар ультрамариновий[1] (Cyanoloxia brissonii) — вид горобцеподібних птахів родини кардиналових (Cardinalidae).
Поширення[ред. | ред. код]
Вид поширений на північному сході та в центральній частині Бразилії, у Болівії, Парагваї, Аргентині, Уругваї, а також на півночі Венесуели та Колумбії. Трапляється на узліссях лісових боліт, вторинних лісів і плантацій.
Опис[ред. | ред. код]
Дрібний птах завдовжки приблизно 15 см. Самець має повністю темно-синє оперення з яскраво-блакитним чолом і верхніми частинами крил. Самиці і незрілі птахи коричнево-бурі.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Птах дуже територіальний і трапляється лише поодинці. Раціон дуже різноманітний, вклюває насіння, фрукти і комах. Розмножується з вересня по лютий, будує гніздо серед кущів невисоко над землею. У кладці, зазвичай, від 2 до 3 яєць. Пташенята вилуплюються через 13-15 днів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- Bryson, R.W. Jr; Chaves, J.; Smith, B.T.; Miller, M.J.; Winker, K.; Pérez-Emán, J.L.; Klicka, K. (2014). Diversification across the New World within the 'blue' cardinalids (Aves: Cardinalidae). Journal of Biogeography. 41 (3): 587—599. doi:10.1111/jbi.12218.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |