Луцій Манлій Вульсон (претор 197 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Манлій Вульсон
лат. Lucius Manlius Vulso
претор Сицилії
197 до н. е.
легат
189—188 до н. е.
 
Народження: 3 століття до н. е.
Стародавній Рим
Смерть: 2 століття до н. е.
невідомо
Країна: Стародавній Рим
Рід: Манлії
Батько: Гней Манлій Вульсон
Мати: невідомо
Діти: Lucius Manlius Vulsod[1][1]
 
Військова служба
Звання: легат
Битви: Антіохова війна
Битва при Фермопілах
Галатська війна

Луцій Манлій Вульсон (лат. Lucius Manlius Vulso; III—II століття до н. е.) — римський полководець і політичний діяч з патриціанського роду Манліїв, претор 197 року до н. е. Брав участь у Галатській війні під керівництвом брата, Гнея Манлія Вульсона.

Походження

[ред. | ред. код]

належав до одного з найзнатніших патриціанських родів Риму, представники якого регулярно отримували консульство, починаючи з 480 року до н. е. Історики припускають, що і номен Manlius з нехарактерним для латинської мови буквосполученням nl, і перші його носії могли бути етруського походження. Когномен Вульсон (Vulso) або Вольсон (Volso), найбільш ранній з тих, що використовували Манлії, може бути пов'язаний з назвою етруського міста Вольсінії (Volsinii)[2].

Згідно з консульськими фастами, у батька і діда Луція Манлія були преномени Гней і Луцій відповідно[3]. Німецький антикознавець Фрідріх Мюнцер припустив, що Луцій-дід — це Луцій Манлій Вульсон Лонг, консул 256 і 250 років до н. е., який командував в Африці разом з Марком Атілієм Регулом під час Першої Пунічної війни. У джерелах згадуються двоє його синів, Луцій (претор 218 року) та Публій Манлій Вульсон[de] (претор 210 року), але міг бути й третій, Гней-старший, який помер рано (можливо, він загинув в одній з сутичок Другої Пунічної війни). Братами Луція-онука були Гней, консул 189 року до н. е., і Авл, консул 178 року до н. е. Залишається неясним, хто був старшим — Луцій або Гней[4].

Луцій Манлій згадується в збережених джерелах, починаючи зі 197 року до н. е., коли він обіймав посаду претора і керував провінцією Сицилія[5]. Марк Тулій Цицерон в одній зі своїх промов проти Верреса говорить про претора на ім'я Тіт Манлій, який переселив до Акраганту колоністів з декількох інших сицилійських міст[6]. Антикознавці припускають, що мова йде саме про Луція: оратор міг просто переплутати преномени[7].

191 році до н. е., під час Антіохової війни, при Фермопілах поруч з Марком Порцієм Катоном (згодом Цензорієм) бився, згідно з Плутархом, якийсь Луцій Манлій, «досвідчена з ходіння по горах людина»[8]. Німецький антикознавець Фрідріх Мюнцер[de] констатує, що це міг бути Вульсон, але вважає надійність такого ототожнення не надто високою[7].

Брат Луція Гней у 189 році до н. е. став консулом і вирушив до Малої Азії, де затіяв війну з галатами. Луцій супроводжував брата як легат[9]. Він командував однією з трьох армійських колон, які штурмували укріплення толістобогіїв[de] на горі Олімп[10]; в 188 р. до н. е. Гней направив його на чолі 4-тисячного загону проти міста Ороанда, влада якого тягнула з виплатою контрибуції[11][12]. Виконавши доручення, Луцій Манлій негайно попрямував спільно з Квінтом Минуцієм Термом до басилевса Антіоха III, щоб домогтися від нього ратифікації Апамейского мирного договору[13][14]. Після цього він вже не згадується в джерелах[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. Manlius, 1928, kol. 1149.
  3. Капітолійські фасти, 191 рік до н. е.
  4. Manlius 91, 1928, kol. 1215—1216.
  5. Broughton, 1951, p. 333.
  6. Цицерон Проти Гая Вересса, II, 123.
  7. а б в Manlius 93, 1928, kol. 1223.
  8. Плутарх, Катон Старший, 13.
  9. Broughton, 1951, p. 364.
  10. Тіт Лівій, XXXVIII, 20,7; 22, 1; 23, 3.
  11. Полібій, XXI, 44.
  12. Тіт Лівій, XXXVIII, 37, 11.
  13. Полібій, XXI, 46.
  14. Тіт Лівій, XXXVIII, 39, 1.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]