Луїс Перейра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Луїс Перейра
Луїс Перейра
Луїс Перейра
Луїс Перейра у 1974 році
Особисті дані
Народження 21 червня 1949(1949-06-21) (74 роки)
  Порту-Алегрі, Бразилія
Зріст 181 см[1]
Вага 80 кг[1]
Громадянство  Бразилія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1967–1968 Бразилія «Сан-Бенту»  ? (2)
1968–1975 Бразилія «Палмейрас» 77 (6)
1975–1980 Іспанія «Атлетіко» 143 (14)
1980–1981 Бразилія «Фламенго» 16 (0)
1981–1984 Бразилія «Палмейрас» 49 (3)
1985–1986 Бразилія «Португеза Деспортос» 19 (1)
1986–1987 Бразилія «Санту-Андре»  ? (7)
1986–1987 Бразилія «Корінтіанс» 24 (0)
1988 Бразилія «Санту-Андре»  ? (4)
1989 Бразилія «Сентрал де Котіа» ? (?)
1990–1992 Бразилія «Сан-Каетану»  ? (?)
1993 Бразилія «Сан-Бернарду»  ? (?)
1994 Бразилія «Сан-Бенту»  ? (?)
1997 Бразилія «Сан-Каетану»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1973–1977 Бразилія Бразилія 33 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Луїс Перейра (порт. Luís Pereira, нар. 21 червня 1949, Порту-Алегрі) — бразильський футболіст, що грав на позиції захисника.

Виступав, зокрема, за клуб «Палмейрас» та «Атлетіко Мадрид», а також національну збірну Бразилії, з якою був півфіналістом чемпіонату світу і бронзовим призером Кубка Америки.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1967 року виступами за команду «Сан-Бенту», в якій провів два сезони у другому дивізіоні, після чого приєднався до вищолігового «Палмейраса»,. Відіграв за команду із Сан-Паулу наступні сім років своєї ігрової кар'єри. За цей час двічі виборював титул чемпіона Бразилії та чемпіона штату Сан-Паулу.

У 1975 році він приєднався до іспанського «Атлетіко» разом зі своїм товаришем по команді Лейвіньєю. З цією командою він дебютував в іспанській Прімері 28 вересня 1975 року в грі проти «Саламанки» (4:1). З «матрасниками» Луїс виграв Кубок Іспанії у своєму першому сезоні та чемпіонат в наступному. Луїс Перейра провів загалом 143 матчі в першому дивізіоні Іспанії протягом п'яти сезонів, при цьому забив 14 голів.

Після повернення до Бразилії в 1980 році він грав за «Фламенго», а наступні 5 років він провів у «Палмейрасі», за який протягом двох періодів він провів 562 гри і забив 34 голи, завдяки чому є найкращим в історії бомбардиром команди серед центральних захисників.

В подальшому грав у складі вищолігових команд «Португеза Деспортос» та «Корінтіанс», а також ряду нижчолігових корманд. Завершив ігрову кар'єру у команді «Сан-Каетану» 1997 року у віці 47 років.

Нідерландець Йоган Нескенс отримав удар від Луїса Перейри (праворуч) і знаходиться в непритомному стані на землі. Півфінал чемпіонату світу 1974 року.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

6 червня 1973 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Бразилії в товариському матчі зі збірною Тунісу, що завершився з рахунком 4:1.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1974 року у ФРН, на якому зіграв у шести матчах, пропустивши лише останню гру за третє місце зі збірною Польщі (0:1), оскільки в програному півфіналі з Нідерландами (0:2) отримав вилучення за грубий фол проти Йогана Нескенса[2]. Він став першим бразильським гравцем, який отримав червону картку у матчі чемпіонату світу[3].

Наступного року взяв участь з командою у Кубку Америки 1975 року у різних країнах, на якому зіграв у двох матчах групового етапу, а команда здобула бронзові нагороди.

Свій останній виступ за збірну Луїс Перейра провів у відбірковому матчі до чемпіонату світу 1978 року проти збірної Болівії 14 липня 1977 року, той матч завершився перемогою бразильців з рахунком 8:0. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у її формі 33 матчі.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Палмейрас»: 1972, 1973
«Палмейрас»: 1972, 1974
«Фламенго»: 1981
«Атлетіко Мадрид»: 1976–77
«Атлетіко Мадрид»: 1975–76

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Luis Pereira - Pelé.net (порт.). Процитовано 6 ottobre 2009.
  2. Brazil's greatest defenders. Skysports.com. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 26 жовтня 2015.
  3. globoesporte. Globoesporte.com. Архів оригіналу за 16 липня 2019. Процитовано 20 лютого 2021.

Посилання[ред. | ред. код]