Луїс Рамірес Сапата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Луїс Рамірес Сапата
Особисті дані
Народження 6 січня 1954(1954-01-06) (70 років)
  Сан-Сальвадор, Сальвадор
Прізвисько El Pelé
Громадянство  Сальвадор
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1971–1977 Сальвадор «Агіла»  ? (182)
1977–1978 Коста-Рика «Картагінес»  ? (11)
1978 Мексика «Пуебла» 13 (1)
1979 Сальвадор «Альянса»  ? (?)
1979 Гондурас «Депортіво Платенсе»  ? (?)
1980–1989 Сальвадор «Агіла»  ? (?)
1990 США «Вашингтон Дипломатс»  ? (?)
1991–1992 Сальвадор «Атлетіко Марте»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1971–1989 Сальвадор Сальвадор 58 (16)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2007 Сальвадор «Агіла»
2009 Сальвадор «Атлетіко Бальбоа»
2010 Сальвадор АДІ

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Луїс Рамірес Сапата (ісп. Luis Ramírez Zapata, нар. 6 січня 1954, Сан-Сальвадор) — сальвадорський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Агіла» та «Пуебла», а також національну збірну Сальвадору.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1971 року виступами за команду «Агіла», в якій провів шість сезонів і двічі вигравав чемпіонат Сальвадору в 1972 і 1976 роках, а також і Кубок чемпіонів КОНКАКАФ 1976 року.

Згодом з 1977 року Сапата виступав за кордоном, граючи за костагиканський «Картагінес»[1], мексиканську «Пуеблу» та гондураське «Депортіво Платенсе».

1980 року повернувшись до «Агіли», Сапата з командою із Сан-Мігеля за наступні вісім сезонів своєї ігрової кар'єри ще двічі виграв чемпіонат Сальвадору.

У сезоні 1990 року Сапата виступав у США за «Вашингтон Дипломатс» з APSL[2], а завершив ігрову кар'єру на батьківщині у команді «Вашингтон Дипломатс», за яку виступав протягом 1991—1992 років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1971 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Сальвадору.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1982 року в Іспанії. Сапата зіграв на турнірі у всіх трьох матчах своєї команди. При цьому у першій грі проти збірної Угорщини він вийшов на заміну на 27-й хвилині замість півзахисника Хосе Ругамаса за рахунку 0:3 на користь суперників. Гра в підсумку закінчилася з рекордним для фінальних стадій чемпіонатів світу рахунком 10:1, а Рамірес забив єдиний м'яч центральноамериканців у тій грі. Наступні дві гри проти бельгійців та діючих на той момент чемпіонів світу аргентинців сальвадорці програли не забиваючи голів, в результаті чого Сапата і донині залишається єдиним гравцем збірної, який забив гол у фінальних стадіях чемпіонатів світу[3].

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 19 років, провів у її формі 58 матчів, забивши 16 голів[4].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

2007 року очолив тренерський штаб клубу «Агіла», але незабаром покинув посаду. Протягом тренерської кар'єри також очолював сальвадорські команди «Атлетіко Бальбоа» та АДІ[5].

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Eliseo Quintanilla, el primer cuzcatleco aquí en 20 años [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — Nación (ісп.)
  2. 1990 Washington Diplomats. Архів оригіналу за 17 липня 2011. Процитовано 26 березня 2021.
  3. «Se habla más del 10–1 que de mi gol» [Архівовано 29 квітня 2008 у Wayback Machine.] — El Diario de Hoy (ісп.)
  4. Owsianski, Jarek (18 квітня 2004). El Salvador – Record International Players. RSSSF. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 26 березня 2021.
  5. ¿Qué PASó con… «EL PELÉ» ZAPATA? [Архівовано 13 жовтня 2010 у Wayback Machine.] — El Salvador.com (ісп.)

Посилання[ред. | ред. код]