Льодяна гребля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Льодяна́ гре́бля — явище льодового режиму річки, що виникає після утворення п'ятрів, та згодом змінюється зажором. Належить до періоду замерзання та позначається наявністю зімкнення заберегів обох берегів під час скупчення і замерзання шуги та льоду з берегами, а також на порожистих ділянках з донного льоду і шуги, що наросли по всій ширині річки. Відкритий водний простір між окремими перемичками льоду називають ополонкою.

Генезис[ред. | ред. код]

Виникнення цього явище пов'язане зі зміною загального термічного фону всієї водної маси, що перебуває у річковому перерізі. В осінній період, коли температура змінюється неоднорідно, утворюються окремі льодові маси, що при подальшому охолодженні води в умовах настання зимового періоду змерзаються. Так льодові нагромадження у місцях, де русло річки звужується, часто утворюють льодяну перемичку, котра неперервно з'єднує обидва береги.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Пустовойт С. П. Гідрометрія. — К.: Вища школа, 1974. 208 с.