Любов Ярова (телеспектакль, 1977)
Любов Ярова | |
|---|---|
| рос. Любовь Яровая | |
| Жанр | фільм-вистава, драма |
| Режисер | Турбін Віктор Семеновичd |
| На основі | Любов Яроваяd |
| У головних ролях |
Чурикова Інна Михайлівна |
| Оператор | Борис Лазарєв |
| Композитор | Микола Каретніков |
| Кінокомпанія | Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР |
| Тривалість | 148 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| IMDb | ID 6215708 |
«Любов Ярова» — радянська телевистава 1977 року режисера Віктора Турбіна за однойменною п'єсою К.Треньова.
Лауреат Гран-прі VII Всесоюзного фестивалю телевізійних фільмів — «за талановите втілення революційної теми».
Сюжет[ред. | ред. код]
Фільм-вистава за п'єсою «Любов Ярова».
Громадянська війна. Чоловік і дружина Ярові, розлучені ще Першою світовою війною, опиняються по різні боки барикад: вона — червона підпільниця, він — офіцер контррозвідки. Здогадуючись про те, що його дружина пов'язана з червоним підпіллям, поручик Яровий обманює її, говорячи про своє розчарування у білих та бажання допомогти червоним. Любов Ярова, повіривши обману, видає чоловікові місце зустрічі підпільників, яких з її вини заарештовує контррозвідка. Коли Червона Армія відбиває місто, поручик Яровий намагається сховатися у дружини, але вона повідомляє червоним, де ховається чоловік. «Ви завжди були нашим вірним товаришем», каже їй голова ревкому. «Ні, я тільки тепер стала вашим вірним товаришем», — відповідає вона.
Любов Ярова (в однойменному телефільмі, 1977, реж. В. Турбін) у виконанні Чурікової знову стала відкриттям. Невипадково актриса отримала схвалення вдови драматурга, автора п'єси К. Тренева. В інтерпретації Інни Чурікової поверх революційних перипетій, драматичних подій, у яких Любов Ярова бере активну участь, потужно прозвучала тема кохання і вірності своєму почуттю, а це й було потаємно в задумі драматурга. Про це говорило й ім'я героїні, що дало ключ до тлумачення образу.— Кино России: актерская энциклопедия, Том 2. — М.: Материк, 2002. — 225 с. — с. 209
В ролях[ред. | ред. код]
| Актор | Роль |
|---|---|
| Інна Чурікова | Любов Ярова |
| Алла Демидова | Павла Петрівна Панова |
| Андрій Мартинов | Роман Кошкін |
| Леонід Філатов | Михайло Яровий, поручик |
| Валерій Золотухін | Федір Швандя |
| Микита Підгорний | полковник Малінін |
| Григорій Абрикосов | полковник Кутов |
| Олег Табаков | Аркадій Петрович Єлісатов, журналіст, "громадський діяч" |
| Євгеній Стеблов | Іван Колосов, телефоніст |
| Геннадій Сайфулін | Грозної |
| Наталя Гундарева | Дунька (Дуня Фомінічна) |
| Андрій Попов | Максим Іванович Горностаєв, професор |
| Ірина Гошева | Горностаєва, дружина професора |
| Борис Сморчков | Пікалов |
| Лев Дуров | Чир |
| Михайло Зімін | протоієрей |
| Надія Корункова | матушка |
| Антоніна Дмитрієва | Мар'я |
| Сергій Єремєєв | Семен Скобцов, одноокий біляк |
| Олександр Яковлєв | Григорій |
| Георгій Всеволодов | генерал |
| Валентин Смірнітський | Кузьма Ілліч Костюмо, каптенармус обозу |
| Григорій Лямпе | розпорядник танців |
| Сергій Юртайкін | 1-й конвойний |
| Леонід Платонов | 2-й конвойний |
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Режисер — Віктор Турбін
- Оператор — Борис Лазарєв
- Композитор — Микола Каретніков
Література[ред. | ред. код]
- Алла Гербер — Товариш Ярова (Фільм-вистава «Кохання Ярова». Центр. Телебачення) // Літературна газета, 12 жовтня 1977. — с. 8
|
