Людовіт Чернак
| Людовіт Чернак | |
|---|---|
| Народився |
12 жовтня 1951 (72 роки) Глінік-над-Гроном, Ж'яр-над-Гроном, Банськобистрицький край, Словаччина |
| Країна |
 Словаччина |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Технічний університет у Кошицях |
| Знання мов | словацька |
| Партія | Словацька національна партія і Комуністична партія Чехословаччини |
Людовіт Чернак (словац. Ľudovít Černák, 12 жовтня 1951, Глінік-над-Гроном) — словацький політик, інженер-електрик, металург, двічі міністр економіки (1992–1993, 1998–1999), бізнесмен.
Навчання та робота[1][ред. | ред. код]
Після навчання на факультеті електротехніки SVŠT у Братиславі, з 1979 року був аспірантом на факультеті металургії Технічного університету в Кошицях.
У 1975–1992 роках працював на v заводі Словацького національного повстання в місті Ж'яр-над-Гроном на різних посадах. У вересні 1989 року одним із перших в країні був обраний генеральним директором.
Після завершення тримісячного навчання менеджменту у Великій Британії в коледжі Сандвелл у 1990 році, він став членом-засновником Конфедерації промисловості Словацької Республіки та був її головою.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
- член Комуністичної партії, відповідальний за проведення партійної політики протягом листопада 1989 року на Заводі СНП.
- член Словацької національної партії (СНД) з 1990 року[2].
- 1992 – 1993 — міністр економіки
- 1992 рік – 1994 — голова СНП
- 3 вересня 1994 року – 1995 засновник (разом з Міланом Янічіною), голова Національно-демократичної партії — Нова альтернатива[3][4]
- 1995 – 1997 — член і президент Демократичного Союзу
- 1998 — ? член СДК, начальник штабу
- 1998 – 1999 — міністр економіки
Бізнес[ред. | ред. код]
Чернак був присутній при поділі федеральної власності на початку 1990-х років[5] і хвалився, що завдяки йому Чехословацький комерційний банк залишився чехословацьким[2].
Ім'я Чернак також згадувалося[6] під час приватизації Nafta Gbely (1996), коли він назвав це «аферою століття», а також під час передачі Індустріального банку з державних у приватні руки. Після цих випадків він пішов у відставку і залишився тільки в бізнесі[5]. У квітні 2000 року заснував Sitno Holding, a.s, де став головою ради директорів.[7]
Наприкінці 2004 року він придбав 100 % акцій футбольного клубу «Слован» (Братислава) і обійняв посаду голови клубу. Його родина керувала командою до 2009 року, коли він повернувся до європейських змагань, а потім був проданий Івану Кмотріку.
У 2012 році фінансисти «Істрокапіталу» (Енерготранс з портфеля «Істрокапітал Маріо Гофманна») та «Славія Капітал» разом із Чернаком оголосили про створення інженерної групи «Sitno» з амбітними планами. Однак не всі з них вийшли[8], тому донька заснувала 2005 SITNO HOLDING Real Estate, a.s[9].
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Ľudovít Černák | Úrad vlády SR. www.vlada.gov.sk. Архів оригіналу за 19 червня 2022. Процитовано 19 червня 2022.
- ↑ а б Ľudovít Černák pre HN magazín: Čechom bolo ľúto za Tatrami, nám za pivom (словац.). style.hnonline.sk. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 19 червня 2022.
- ↑ VEĽKÝ PREHĽAD: Toto boli doterajšie vlády Slovenska (словац.). TERAZ.sk. 23 березня 2016. Архів оригіналу за 19 червня 2022. Процитовано 19 червня 2022.
- ↑ Slovenská Národná Strana (SNS) — Europe Politique. webcache.googleusercontent.com.
- ↑ а б Černák sa dostal k majetku armády (словац.). Petit Press. Архів оригіналу за 19 червня 2022. Процитовано 19 червня 2022.
- ↑ Ľudovít Černák –honorárny konzul Uzbekistanu - Od A i od Z (sk-SK) . Blog.Pravda.sk. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 19 червня 2022.
- ↑ Biznisom pobláznil všetkých troch synov (словац.). www.trend.sk. 12 серпня 2013. Архів оригіналу за 19 червня 2022. Процитовано 19 червня 2022.
- ↑ Keď finančníci likvidujú strojársky holding (словац.). www.trend.sk. 7 січня 2015. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 19 червня 2022.
- ↑ Výpis z obchodného registra SR. www.orsr.sk. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 19 червня 2022.
|
