Лівінський Стефан Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лівінський
Народився 29 жовтня 1913(1913-10-29)
Лозова Павлівка
Помер 4 травня 2000(2000-05-04) (86 років)
Бердичів
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Військове звання  Майор
Партія КПРС
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) Медаль «Захиснику Вітчизни»
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль Жукова
Медаль Жукова
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»

Лівінський Степан Йосипович — український військовик.

Біографія[ред. | ред. код]

Лівінський Степан Йосипович народився 10 квітня 1923 року в у селі Крим — Нагуєвського району Ставропольського краю. У Степана було п'ять братів та сестер .Батьки називали Стефана -Степаном. У 1941 році Стефан Йосипович закінчує Авіаційний технікум у місті Таганрог. Призваний Целінським РВК. Проходить у повітрядесантних військах. Степан Йосипович учасник бойових дій з серпня 1940 року. У 1953 році був направлений у Вищу офіцерську школу. У 1954 році влаштовується на цивільну службу. У 1980 іде на відпочинок. З 1990 року- активіст ветеранського руху міської організації ветеранів. Протягом всього життя Стефана Лівінського підтримувала його дружина Неоніла Станіславівна та 53 роки спільного життя з нею. Разом виховали сина Володимира та онука Артема. До останніх днів Стефан Йосипович бере участь у ветеранському русі. Помер 22 квітня 2010 року.

Воєнні роки[ред. | ред. код]

Адютант командира Лівінський Стефан Йосипович брав участь у визволенні Бердичива від німецько-фашистських загарбників . Брав участь у Тасманській операції. Воював у складі 117-ї дивізії Бердичівської операції ордена Богдана Хмельницького.-фашистських. Його частина брала участь у Проскурівсько-Черновицькій операції.14 квітня 1944 року взяв участь у звільненні Тернополя. У серпні 1945 року його дивізія прибула в Бердичів.

Операції[ред. | ред. код]

Літо 1944 року — Сандормирська операція та Проскурівсько-Черновицька операція.

Нагороди[ред. | ред. код]

За участь у Великій Вітчизняній війні був нагороджений трьома бойовими орденами та 32 медалями за бойові заслуги.

Примітки[ред. | ред. код]

Корнійчук П. П. На віки і тисячоліття. Оповіді. — Видавець ПП Пасічник М. П. — 2009 р. — с. 25-30. Широких Л. Родина Лівінських. // «Земля Бердичівська», № 2 (14817) від 06.01.1999 р.

Посилання[ред. | ред. код]