Лікарня Сток-Мандевілла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лікарня Сток-Мандевілла
Дата створення / заснування 1832
Зображення
Країна  Велика Британія
Адміністративна одиниця Ейлзбері
Історичне графство Бакінґемширd
Місце розташування Ейлзбері
Батьківська організація Buckinghamshire Healthcare NHS Trustd[1]
Адреса Mandeville Road, Aylesbury, Buckinghamshire HP21 8AL[1]
Кількість лікарняних ліжок 369
Мапа
Офіційний сайт​(англ.)
CMNS: Лікарня Сток-Мандевілла у Вікісховищі

Координати: 51°47′54″ пн. ш. 0°48′05″ зх. д. / 51.79837000002777359° пн. ш. 0.801580000028° зх. д. / 51.79837000002777359; -0.801580000028

Лікарня Сток-Мандевілла — велика лікарня Національної служби охорони здоров’я (NHS), розташована в Ейлсбері, Бакінґемшир, Англія. Нею керує Buckinghamshire Healthcare NHS Trust.

Її було засновано в 1830 році як холерну лікарню навмисно на межі парафії між сусіднім селом Сток-Мандевілл і містом Ейлсбері, щоб обслуговувати жителів обох поселень[2].

Національний центр травм хребта при лікарні є одним із найбільших спеціалізованих підрозділів спинномозкової медицини у світі, і новаторська реабілітаційна робота, проведена там сером Людвіґом Ґутманом, призвела до створення концепції і започаткування Паралімпійських ігор. Мандевілл, один з офіційних талісманів літніх Олімпійських і Паралімпійських ігор 2012 року в Лондоні, був названий на честь внеску лікарні в паралімпійський спорт[3].

Історія[ред. | ред. код]

Заснування і зростання[ред. | ред. код]

На початку 1830-х років село Сток Мандевілл сильно постраждало від епідемії холери, яка охопила всю Англію. Холерна лікарня була заснована на межі парафій між Сток-Мандевіллом і Ейлсбері[2].

У вересні 1943 року уряд попросив німецького фахівця з травм хребта Людвіґа Ґутмана заснувати Національний центр травм хребта в лікарні Сток Мандевілла[4]. Центр відкрився 1 лютого 1944 року, і Ґутман був призначений його директором (цю посаді він обіймав до 1946 року). Будучи директором першого у Великій Британії спеціалізованого відділу з лікування травм хребта, він вважав, що спорт є основним методом терапії для поранених військовослужбовців, допомагаючи їм розвивати фізичну силу та самоповагу. Ґутман став натуралізованим громадянином Сполученого Королівства в 1945 році[5]. Ґутман організував перші Сток-Мандевільські ігри для осіб з інвалідністю 28 липня 1948 року, в день початку літніх Олімпійських ігор у Лондоні 1948 року[6].

Ігри знову відбулися на тому ж місці в 1952 році, і голландські ветерани Другої світової війни брали участь разом із британцями, що зробило це першим міжнародним змаганням такого роду. Ці Сток-Мандевільські ігри були описані як попередники Паралімпійських ігор. Згодом Паралімпійські ігри було офіційно визнано подією, що проводиться кожні чотири роки і пов’язана з Олімпійськими іграми, а перші Паралімпійські ігри, більше не орієнтовані виключно на ветеранів війни, відбулися в Римі в 1960 році[6].

Новітня історія[ред. | ред. код]

Після того, як у 1948 році лікарня приєдналася до Національної служби охорони здоров’я, вона прагнула влаштувати обладнаний стадіон «Сток-Мандевілл», відкритий королевою в 1969 році[7]

Лікарню відвідала Діана, принцеса Валлійська, яка відкрила новий Міжнародний центр травм хребта після його реконструкції в серпні 1983 року[8].

Схему реконструкції більшої частини території було прораховано згідно з контрактом приватної фінансової ініціативи у 2004 році. Будівельні роботи були проведені Альфредом МакАлпіном вартістю 47 мільйонів фунтів стерлінгів і завершені в 2006 році[9]. З Sodexo було укладено контракт на надання послуг з управління об’єктами[9]. У 2009 році було відкрито нове пологове відділення[10].

Історія сексуального насильства в лікарні[ред. | ред. код]

Спільний звіт Столичної поліції та Національного товариства із запобігання жорстокому поводженню з дітьми про розслідування сексуального насильства, скоєного диск-жокеєм Джиммі Севілом, виявив, що Севіл, який був цінним збирачем коштів для установи, скоював там злочини між 1965 і 1988 роками. Двадцять два правопорушення між цими датами були офіційно зареєстровані поліцією як злочини[11]. Колишня дитина-пацієнт лікарні розповіла, що медсестри попереджали її залишатися в ліжку та прикидатися сплячою, коли Севіл мав відвідати заклад[12].

Майкл Салмон, консультант-педіатр у лікарні Сток-Мандевілл, був засуджений і ув'язнений на три роки в 1990 році за непристойні прискіпування до пацієнток-підлітків, двох тринадцятирічних і одну шістнадцятирічну дівчину[13]. Після скандалу з Савілом Салмон був заарештований у рамках операції «Йутрі» 17 грудня 2013 року. Згодом його було визнано винним у дев’ятьох непристойних чіпляннях і двох зґвалтуваннях, у яких вік жертв коливався від одинадцяти до вісімнадцяти років, які сталися між 1973 і 1988 роками, і був засуджений до 18 років ув’язнення. Попри те, що він працював у лікарні одночасно з Севілом, зв’язку між ними не було[14]. Салмон також був визнаний винним за 14 пунктами звинувачення в грудні 2016 року і отримав додатковий термін у вигляді чотирьох років позбавлення волі[15].

26 лютого 2015 року незалежна слідча Андрулла Джонстон опублікувала звіт про діяльність Савіла в лікарні. У звіті встановлено, що він піддав там сексуальному насильству понад 50 осіб, включаючи персонал, пацієнтів і відвідувачів; серед них щодо восьмирічної дитини. Севіл мав повний доступ до всіх частин лікарні. У звіті зазначалося, що в лікарні було широко відомо, що Савіл був «сексуальним шкідником», і що на той час було подано 10 скарг, але жодних заходів не було вжито[16]. У звіті також виявлено, що трьох лікарів, у тому числі Салмона, за останні чотири десятиліття засудили за сексуальні злочини проти їхніх пацієнтів[17].

Критика[ред. | ред. код]

27 лютого 2013 року Бакінгемширська благодійна організація для інвалідів BuDS оголосила, що вона збирає досьє доказів про ризики для безпеки пацієнтів у лікарні Сток-Мандевілл, щоб надіслати її до Комісії з якості медичного обслуговування. Благодійна організація стверджувала, що отримала "тривожні звіти з різних джерел... у яких висловлювалася серйозна стурбованість щодо безпеки пацієнтів у лікарні"[18][19].

Bucks Healthcare NHS Trust відповів, що «це було «дещо безвідповідально з боку BuDS потенційно турбувати пацієнтів, натякаючи на проблеми безпеки пацієнтів у лікарні». Проте благодійна організація захистила свою дію та заявила, що «BuDS хотіла дати персоналу, пацієнтам і відвідувачам лікарні Сток-Мандевілл повністю анонімний спосіб повідомляти про будь-які проблеми, які вони можуть мати»[20].

20 квітня 2013 року CQC опублікував звіт після неоголошеної перевірки в лікарні. Він виявив, що лікарня не відповідає стандартам укомплектованості персоналом і надання підтримки персоналу. Стосовно допоміжного персоналу вжито законних заходів і вручено попередження[21].

Зручності[ред. | ред. код]

Об’єкти лікарні включають:[22]

Номер палати/назва спеціальність
1 Травматологія та ортопедія
2 Травматологія та ортопедія
3 Педіатрія
4 Респіраторна та загальна медицина
5 Гематологія та загальна медицина
6 Ендокринологія та загальна медицина
7 Респіраторна та загальна медицина
8 Ліки для літніх людей
9 Головне відділення терапії та медсестер (TNLU)
10 Палата короткострокового перебування
11 Опіки та пластична хірургія
15 Хірургічне приймальне відділення
16 А Загальна хірургія, пластична хірургія
16 Б Загальна хірургія, пластична хірургія
17 Гастроентерологія та загальна медицина
AMU Невідкладна медична допомога
EOU Відділ екстреного спостереження
Святого Йосипа Медичне денне відділення, кімната виписки,
Очна палата Офтальмологія та перелив

Транспортне сполучення[ред. | ред. код]

Лікарня обслуговується лініями Лондон-Ейлсбері та Лінія Прінцес-Рісборо-Ейлсбері від залізничної станції Ейлсбері. Є автобусне сполучення між лікарнею Ейлсбері та Гай-Вікомбом, яким керує Arriva, а також до Лейтон-Базарда[23].

Радіо лікарні Сток-Мандевілл[ред. | ред. код]

Сток-Мандевільське лікарняне радіо (SMHR) — некомерційна лікарняна радіостанція, заснована 4 грудня 1978 року. Вона розташована у лікарняному комплексі та надає пацієнтам і персоналу цілодобову радіопередачу в Інтернеті на частоті 87,7 МГц (FM) і за допомогою програми для мобільних пристроїв SMHR, яка була випущена в 2015 році[24][25][26][27].

Перша трансляція відбулася 4 грудня 1978 року о 19:30[28]. Перша фраза була: «Добрий вечір і ласкаво просимо на власну радіостанцію госпіталю Сток-Мандевілл»[29].

У 1997 році це була одна з двох лікарняних радіостанцій у Великій Британії (інша — Radio Tyneside), яка отримала тимчасову ліцензію на мовлення в діапазоні AM від Radio Authority (у 2003 році вона стала Ofcom) у рамках піонерського випробування згідно з нещодавнім на той час прийнятим Законом про радіомовлення. Успіх експерименту призвів до того, що станція, разом із Tyneside Radio та багатьма іншими, отримали постійну ліцензію на мовлення[24][27][30].

У 2018 році колишній мер Ейлсбері та давній меценат і співзасновник станції Фреда Робертс MBE JP[31][32] відмовилася від меценатства, її замінив ведучий Radio 2 Кен Брюс. Кен сказав: «Лікарняне радіо продовжує процвітати, і я радий взяти на себе роль патрона»[33][34].

Станція є некомерційною благодійною організацією, якою керують волонтери, і щодня з 20:00 до 22:00 транслюють передачі в прямому ефірі[35].

24 травня 2019 року SMHR отримало ліцензію на FM-мовлення на частоті 87,7 МГц галузевим регулятором Ofcom. Цей крок був пов’язаний з днем місцевого радіо, у якому станція відсвяткувала шестигодинну пряму трансляцію з кафе Royal Voluntary Services у лікарні[27].

Відомі пацієнти[ред. | ред. код]

28 січня 2020 року там помер британський артист і актор Ніколас Парсонс, найбільш відомий як ведучий Just a Minute і Sale of the Century[36].

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б https://www.buckshealthcare.nhs.uk/For%20patients%20and%20visitors/stoke-mandeville-hospital.htm
  2. ↑ а б The Vale of Aylesbury Plan: Stoke Mandeville Fact Pack (PDF). Aylesbury Vale District Council. с. 8. Процитовано 2 квітня 2018.
  3. ↑ London 2012 unveils Games mascots Wenlock & Mandeville. BBC News. 19 травня 2010.
  4. ↑ Professor Sir Ludwig Guttmann. Процитовано 17 серпня 2012.
  5. ↑ Edited by Vanlandewijck, Yves C. Thompson, Walter R.(2011) The Paralympic Athlete: Handbook of Sports Medicine and Science (An IOC Medical Commission publication). Wiley-Blackwell. Chapter 1: Background to the Paralytic movement. ISBN 978-1-4443-3404-3. Google Book Search. Retrieved on 25 August 2012
  6. ↑ а б Randi Druzin (5 вересня 2008). Paralympics traces roots to Second World War. CBC Sports. Процитовано 2 квітня 2018.
  7. ↑ Medal commemorating the Opening of the Stoke Mandeville Sports Stadium, 1969. Royal Collection Trust. Процитовано 17 вересня 2018.
  8. ↑ Slideshow: Memories of Princess Diana come flooding back to the Vale. Bucks Herald. 29 серпня 2007. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.
  9. ↑ а б HICL announces additional investments in 4 existing projects. InfraRed. 6 серпня 2012. Архів оригіналу за 2 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.
  10. ↑ "Staff gearing up for changes to maternity services at Stoke Mandeville Hospital" [Архівовано 2018-10-03 у Wayback Machine.], Buckinghamshire Healthcare NHS Trust, 15 October 2009
  11. ↑ Giving Victims a Voice (PDF). Crown Prosecution Service. с. 36. Архів оригіналу (PDF) за 21 серпня 2014. Процитовано 8 травня 2013.
  12. ↑ Nurses used to 'dread' Savile hospital visits. ITV.com. Процитовано 8 травня 2013.
  13. ↑ Jimmy Savile inquiry looking at alleged sexual abuse by three doctors. The Guardian. 24 жовтня 2012. Процитовано 8 травня 2013.
  14. ↑ Doctor, 80, guilty of sex attacks on young girls at Jimmy Savile hospital. Express. 7 лютого 2015. Процитовано 9 лютого 2015.
  15. ↑ Stoke Mandeville abuse: Ex-doctor Michael Salmon jailed. BBC. 19 грудня 2016. Процитовано 2 квітня 2018.
  16. ↑ Titheradge, Noel (26 лютого 2015). Savile abuse: Stoke Mandeville staff 'were told'. BBC News. Процитовано 26 лютого 2015.
  17. ↑ Gallagher, Paul (27 лютого 2015). Jimmy Savile: Schemes allowing volunteers to work in NHS' could lead to more abuse cases. The Independent. Архів оригіналу за 25 May 2022. Процитовано 26 лютого 2015.
  18. ↑ Buckinghamshire Disability Service (BuDS). Архів оригіналу за 14 May 2013. Процитовано 2 травня 2013.
  19. ↑ Charity: Stoke Mandeville hospital staff concerned over safety. Bucks Free Press. 5 березня 2013. Процитовано 2 травня 2013.
  20. ↑ Disability charity slams Bucks Healthcare Trust's criticism of anonymous report. Bucks Herald. 2 травня 2013. Архів оригіналу за 3 травня 2013. Процитовано 2 травня 2013.
  21. ↑ Inspection Report 20 April 2013. Care Quality Commission. Процитовано 2 травня 2013.
  22. ↑ Stoke Mandeville Hospital. Bucks Healthcare. Процитовано 2 квітня 2018.
  23. ↑ Aylesbury to Stoke Mandeville Hospital. Arriva. Процитовано 2 квітня 2018.
  24. ↑ а б Station History. Stoke Mandeville Hospital Radio. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 27 травня 2015.
  25. ↑ Stoke Mandeville Hospital Radio. Android Apps on Google Play. Процитовано 28 липня 2015.
  26. ↑ Stoke Mandeville Hospital Radio. Buckinghamshire Healthcare NHS Trust (англ.). 2 січня 2018. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.
  27. ↑ а б в Stoke Mandeville Hospital Radio switches from AM to FM. RadioToday (англ.). 22 травня 2019. Архів оригіналу за 4 February 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
  28. ↑ On Air (PDF) (брит.) (вид. Winter 2009). Hospital Broadcasting Association. 2009. с. 22. Архів оригіналу (PDF) за 26 September 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
  29. ↑ Stoke Mandeville Hospital radio still on air after 30 years. Bucks Herald (англ.). 10 грудня 2008. Архів оригіналу за 26 September 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
  30. ↑ Meg Carter (2003). Independent Radio: the First 30 Years Paperback (PDF) (вид. 1st). Radio Authority (Ofcom). с. 10. Процитовано 17 грудня 2015.
  31. ↑ President - Freda Roberts MBE JP. Stoke Mandeville Hospital Radio (англ.). Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
  32. ↑ HONORARY FREEWOMAN OF THE PARISH OF AYLESBURY. Aylesbury Town Council (англ.). 25 квітня 2016. Процитовано 26 вересня 2018.
  33. ↑ Martin, Roy (24 вересня 2018). Ken Bruce supports Stoke Mandeville Hospital Radio. Radio Today (англ.). Процитовано 26 вересня 2018.
  34. ↑ We are excited to announce that from today Ken Bruce is to become patron of Stoke Mandeville Hospital Radio. Twitter (англ.). 14 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
  35. ↑ O’Halloran, Kerry (24 квітня 2008). Music hour by hour. Bucks Free Press (англ.). Процитовано 26 вересня 2018.
  36. ↑ BBC radio host Nicholas Parsons dies. BBC News. 28 січня 2020. Процитовано 28 січня 2020.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лікарня_Сток-Мандевілла&oldid=41868114