Лімбічна система
Лімбічна система (від лат. limbus — «межа, край, кордон») — сукупність певних структур головного мозку. Огортає верхню частину стовбура головного мозку, ніби поясом, і утворює його край (лімб). Бере участь у регуляції функцій внутрішніх органів, нюху, автоматичної регуляції, емоцій, пам'яті, сну, неспання тощо. Термін «лімбічна система» вперше введено в науковий обіг 1952 року американським дослідником Паулем Мак-Ліном.[1]
Включає[ред. | ред. код]
- нюхову цибулину (bulbus olfactorius)
- нюховий тракт (tractus olfactorius)
- нюховий трикутник (trigonum olfactorium)
- передню продірявлену речовину (substantia perforata anterior)
- поясну звивину (gyrus cinguli): автономні функції регулювання частоти серцебиття і кров'яного тиску;
- парагіпокампальну звивину (gyrus parahippocampalis)
- зубчасту звивину (gyrus dentatus)
- гіпокамп (hippocampus): необхідний для формування довготривалої пам'яті
- мигдалеподібне тіло (corpus amygdaloideum): агресія і обережність, страх
- гіпоталамус (hypothalamus): регулює автономну нервову систему через гормони, голод, спрагу, статевий потяг, цикл сну і пробудження
- сосочкове тіло (corpus mamillare): важливий для формування пам'яті
- ретикулярну формацію середнього мозку (formatio reticularis)
- Отримуючи інформацію про зовнішнє та внутрішнє середовища організму, лімбічна система запускає вегетативні та соматичні реакції, що забезпечують адекватне пристосування організму до зовнішнього середовища і збереження гомеостазу.
Функції лімбічної системи[ред. | ред. код]
- регуляція функції внутрішніх органів (через гіпоталамус);
- формування мотивацій, емоцій, поведінкових реакцій;
- відіграє важливу роль у навчанні;
- нюхова функція;
- організація короткочасної і довготривалої пам'яті;
- участь у формуванні орієнтовно-дослідницької діяльності (синдром Клювера-Бьюсі);
- організація найпростішої мотиваційно-інформаційної комунікації (мови);
- участь у механізмах сну.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Психофизиология» / под ред. Александрова Ю. И. — 3-е издание, СПб.: «Питер», 2011 — стр. 150. ISBN 5-94723-732-6
Література[ред. | ред. код]
- Н. А. Циркин, В. М. Цапок. Нормальная физиология. Издательство «МИА». 2007 г.