Лінчин
| село Лінчин | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район |  Рівненський район
|
| Громада | Березнівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA56060030230090587 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1579 (найдавніша з відомих писамна згадка) |
| Населення | 726 |
| Площа | 0,62 км² |
| Густота населення | 1170,97 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 34664 |
| Телефонний код | +380 3653 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°06′20″ пн. ш. 26°57′19″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
179 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 34630, Рівненська обл., Рівненський район, м. Березне, вул. Київська, буд.6 |
| Карта | |
  Лінчин | |
 Лінчин | |
| Мапа | |
| |
Лі́нчин — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області.
Географія[ред. | ред. код]
Село Лінчин розташоване на південному заході Полісся, ним протікає річка безіменна, права притока річки Бобер. Неподалік від села розташований заказник Прище (Брище).
Історія[ред. | ред. код]
У XV — пер. пол. XVI століття Лінчин у складі Великого князівства Литовського. Адміністративно належало до Овруцького староства Київського воєводства. З 1569 року й по кін XVIII ст. ці землі були інкорпоровані до складу Польської Корони згідно Люблінської унії. На північ, одразу за селом Чудель розпочиналися землі Пинського повіту Берестейського воєводства, які й далі належали до Великого князівства Литовського. По інший берег річки Случ — землі Луцького повіту Волинського воєводства Корони Польської.
Від сер. XVI по кін. XVIII ст., у володінні волинських шляхтичів Бабинських. У 1579 році власність Андрія Бабинського. Поблизу функціонувало дві рудні у яких видобували кам'яну руду. Також через наявність лісу, тут виготовляли поташ і попіл.
Під час Хмельниччини село зазнало неодноразових розорень покозаченими селянами, козаками, татарами та коронним військом.
З 1793 року Лінчин у складі Волинського намісництва Російської імперії. З 1804 року Волинська губернія. У 1794 році брати Гнат та Олександр Бабинські продали Лінчин місцевому землевласнику Михайлу-Гвидону Корженевському.[1]
27 квітня 1944 року, у лінчинському лісі відбувся бій куреня УПА «Батуринський» ВО-1 «Заграва» (командир — Адам Рудик «Шакал») з відділом НКВД. Було вбито понад 300 енкаведистів і понад 150 поранено. Втрати повстанців — 40 вбитих, серед них і сотенний «Буря».[2]
Населення[ред. | ред. код]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 725 осіб[3].
На 2021 рік населення становить 726 осіб.
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,86 % |
Джерела[ред. | ред. код]
Stecki T.J. «Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki». – Kraków, 1888. – S. 123
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Stecki T.J. «Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki». – Kraków, 1888. с. 122—123.
- ↑ УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу 1942—1950 рр. Т. 2 (Бойові дії УПА). — 1960. — С. 47. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 27 лютого 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 27 лютого 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Облікова картка с. Лінчин. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
| ||||||||
| |||||||||||
