Ліс-Кула (бронепоїзд)
| Ліс-Кула | |
 | |
| Участь у військовому конфлікті | Польсько-українська війна 1918—1919 і Польсько-радянська війна 1920 |
|---|---|
 Ліс-Кула у Вікісховищі | |
Бронепоїзд «Підполковник Ліс-Кула» колишній «Pepetrójka» (PP 3) — бронепоїзд Війська Польського.
Історія[ред. | ред. код]
Поїзд був побудований 26 листопада 1918 року в Головних залізничних майстернях у Львові і названий «Львівянин», але ця назва не прижилася. Через кілька днів бригада поїзда охрестила його «Пепетройка», за номером — Бронепоїзд № 3 (ПП 3). 5 квітня 1919 року військовий міністр на вшанування пам'яті підполковника Ліс-Кула, який загинув на полі слави, перейменував бронепоїзд «Пепетройка» на «Підполковник Ліс-Кула»[2]. Цей наказ поїзна бригада отримала 30 квітня 1919 року.
Потяг був озброєний гарматами та 8, а пізніше 16 кулеметами. Вагони були броньовані листовим металом і мішками з піском. Екіпаж броневоза складали львівські залізничники. До складу поїзної бригади входив висадний взвод.
На думку головнокомандувача Льввівської залоги Чеслава Мончинського, «бронепоїзд являв собою останній прояв бойової техніки (…), він міг досконало виконувати оборонне та активно-наступальне завдання» .
Під час Польсько-української війни бригада поїзда воювала, між іншим, в битві за Львів. Потім екіпаж воював під час війни з більшовиками. 12 серпня 1921 р. поїзд вирушив до Кракова, де в 1-му залізничному полку була проведена його ліквідація.
Старший лейтенант Артур Белоглавек створив пісню для поїзда, яка починається з рядка: «завжди попереду, як сторож, іде наша пепетройка».
Персонал[ред. | ред. код]
- Начальник поїзда — лейт. Збігнєв Ожеховський
- заступник начальника поїзда — лейт. Антоній Давидович
- командир кулеметного відділення — підпор. Фелічан Мадейський-Порай (начальник поїзда з 8 серпня 1919 р.)
- Командир десантно-штурмового загону — лейт. Максиміліан Вудкевич †22 лютого 1919 Вовчухи[3][4][5][6]
- Командир десантно-штурмового загону — лейт. Ласота
- командир стрілецької частини — лейт. стопа. Артур Бєлоглавек пс. «Збігнєв Орвіч»[8]
- командир піонерного взводу і в.о.лікаря — лейтенант Бранко де Гроо
- офіцер артилерії — підр. Мечислав Рудницький
- 1-й офіцер ешелону та командир артилерії — лейтенант Владислав де Філіппі[10] † 20 травня 1920 Крулевщизна[5]
- командир артилерії — підпоручик. Здзіслав Стипаль
- провізійний офіцер — підпоручик Маріан Кемпнер
- лікар — пор лік Лешек Яклінський
- Зигмунт Рукер[11]
Пам'ятний знак[ред. | ред. код]
Пам'ятний знак розміром 38×53 мм, овальний, тиснений у мідному листі, посріблений з двох сторін, злегка опуклий. Товщина листа 1 мм. Всередині овалу вгорі напис: «Пепе-три», а внизу дата: «19. XI. 1918 — 30. IV. 1919». Посередині на залізничній колії стоять броневоз і тендер. Панорама Львова на задньому плані. На локомотиві написи: «ПП3» і «Львів». Бейдж прикручений на болт[12].
Інший варіант нагрудного знака — виготовлений з металу сірого кольору, посріблений, злегка оксидований, овальної форми 60×45 мм. Виготовлено в майстерні Унгера у Львові. На овалі нагрудного знака, оточеному подвійною смугою, розміщено зображення бронепоїзда на колії. Панорама Львова вдалині. Над ним, по краю, напис: «Pepetrójka». Внизу дата: «19.XI.l918 — 30.IV.l919»[12][13].
Особливість[ред. | ред. код]
Особливістю бронепоїзда "Ліс-Кула" була солдатська бібліотека. В одному з вагонів проводилися лекції, а солдати навчали один одного. 7 червня 1919 року це було офіційно зареєстровано під час зупинки у Варшаві. Всього було 108 томів, які охоплювали художню літературу, природу та історію. В останні дні червня 1919 року відбулися також дві театральні вистави.
Коментарі[ред. | ред. код]
- ↑ Madeyski, 1928.
- ↑ Dz. Rozk. Wojsk. Nr 42 z 15 kwietnia 1919 roku, poz. 1354.
- ↑ Zbigniew Orwicz (Nr 93 z 20 kwietnia 1919). Wołczuchy. Ziemia Przemyska: 3.
- ↑ Zbigniew Orwicz (Nr 26 z 25 czerwca 1919). Wołczuchy (2). Żołnierz Polski: 4—5.
- ↑ а б Lista strat, 1934.
- ↑ Maksymilian Wudkiewicz. nieobecni.com.pl.
- ↑ Dz. Pers. MSWojsk., Nr 49 z 22 grudnia 1920 roku, s. 1376.
- ↑ Artur Bêlohlávek ur. 3 grudnia 1896 roku. 21 grudnia 1920 roku został zatwierdzony z dniem 1 kwietnia 1920 roku w stopniu porucznika, w piechocie, w grupie oficerów byłych Legionów Polskich[7]. 27 czerwca 1938 roku został odznaczony Krzyżem Niepodległości.
- ↑ Dz. Pers. MSWojsk., Nr 47 z 8 grudnia 1920 roku, s. 1320.
- ↑ Władysław de Filippi 25 listopada 1920 został pośmiertnie zatwierdzony z dniem 1 kwietnia 1920 w stopniu kapitana, w Wojskach Kolejowych, w grupie oficerów byłej armii austriacko-węgierskiej[9].
- ↑ Z żałobnej karty. Biuletyn. Koło Lwowian w Londynie. Nr 2 (7): 90. Listopad 1964.
- ↑ а б Żebrowski, 1971.
- ↑ Sawicki та Wielechowski, 2007.
Виноски[ред. | ред. код]
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Lista strat Wojska Polskiego. Polegli i zmarli w wojnach 1918-1920. Warszawa: Wojskowe Biuro Historyczne. 1934.
- Madeyski, Felicjan (1928). Wspomnienia z czynów bojowych Lwowskiego Pociągu Pancernego Nr. 3 „Pepetrójki“. Przegląd Wojskowo-Techniczny. Broń Pancerna. Warszawa: Drukarnia Ministerstwa Spraw Wojskowych; Dowództwo Saperów; Dowództwo Broni Pancernych; Dowództwo Wojsk Łączności. 4: 1271—1291.
- Czesław Mączyński, Boje lwowskie, cz. 1 Oswobodzenie Lwowa (1-24 listopada 1918 roku), tom II, Spółka Wydawnicza Rzeczpospolita, Warszawa 1921
- Tadeusz Krawczak i Jerzy Odziemkowski, Polskie pociągi pancerne w wojnie 1939, Książka i Wiedza, Warszawa 1987, wyd. I, ISBN 83-05-11723-5
- Janusz Turlejski, Wojciech Markert, Odznaki Wojsk Technicznych,
- Sawicki, Zdzisław (2007). Odznaki Wojska Polskiego 1918–1945. Katalog Zbioru Falerystycznego: Wojsko Polskie 1918–1939: Polskie Siły Zbrojne na Zachodzie. Warszawa: Pantera Books. ISBN 9788320432992.
- Jan Lucjan Wyciślak, Broń pancerna Lis-Kula. jurek.com.pl.
- Żebrowski, Marian (1971). Zarys historii polskiej broni pancernej 1918–1947. Londyn: Zarząd Zrzeszenia Kół Oddziałów Broni Pancernej.
