МДР-5

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
МДР-5
Тип Морський дальній розвідник
Розробник СРСР Таганрозький авіаційний науково-технічний комплекс ім. Г. М. Берієва
Виробник СРСР завод № 31
Головний конструктор Берієв Георгій Михайлович
Перший політ 1938 рік
Виготовлено 2
CMNS: МДР-5 у Вікісховищі

МДР-5 ( Морський Далекий Розвідник ) - літаючий човен, розроблена в 1938 році в ОКБ під керівництвом Г.М. М. Берієва . Основним призначенням літака була розвідка віддалених районів моря і баз, а також супровід важких бомбардувальників. [1] Літак показав недостатні льотні характеристики, тож у серії не будувався.

ЛТХ[ред. | ред. код]

МДР-5 - підкісний човновий моноплан з центропланом на широкому пілоні суцільнометалевої конструкції з двома двигунами. Щоб уникнути корозії, всі матеріали піддавалися спеціальними поверхневими покриттями: анодування, фосфатування тощо. буд. Вся зовнішня клепка виконувалася таємно. Екіпаж із п'яти чоловік. [2]

  • Фюзеляж - двореданий човен середньої кілеватості. Редани - прямі у плані. Кабіна пілота закривалася обтічним ліхтарем, з нахиленими вперед вітровими шибками. Кабіна штурмана розташовувалась у носовій частині човна. Для огляду по вертикалі у кабіні штурмана були передбачені похилі ілюмінатори. [2]
  • Крило - складається з центроплану та двох відокремлених консолей, що мають помітне звуження та закінчування овальні в плані. Високе крило спиралося на пілон над човном і підкріплювалося підкосами. Під крилом розташовувалися неприбиральні поплавці стійкості на паралельних стійках, підкріплених розчалками. На випадок втрати одного з поплавців у консолі крила передбачалося пристрій, що забезпечує плавання гідролітака. [2]
  • Хвостове оперення - стабілізатор з кермами висоти та кіль з кермами напрямку. Стабілізатор жорстко закріплювався на кілі. Стабілізатор непереставний. Рулі висоти були забезпечені тримерами. Кіль виконувався як єдине ціле з хвостовою частиною фюзеляжу. На кермах напряму встановлювалися тримери. [2]
  • Силова установка - два поршневі двигуни водяного охолодження. Двигуни розташовувалися на передній кромці крила. Гвинти трилопатеві, діаметром 3,4 м, зі змінним на землі кроком. [2]

Історія[ред. | ред. код]

Усього було випущено два екземпляри, причому один у варіанті амфібії. Проте, пізніше, за умовами мореплавства, шасі було знято. Літак виявився перетяженим, його льотні характеристики (переважно тривалість і дальність польоту) значно поступалися закордонним літакам аналогічного призначення. У серії не будувався.

Примітки[ред. | ред. код]

Технічні характеристики
  • Екіпаж: 5 люд.
  • Довжина: 15,88 м
  • Розмах крила: 25 м
  • Висота:
  • Площа крила: 78,50 м²
  • Маса пустого: 6083 кг
  • Нормальна взлітна масса: 8000 кг
  • Максимальна взлітна масса: 9200 кг
  • Силова установка: 2 × ПД М-87
  • двигун: 2 × 950 л.с.
Льотні характеристики
  • Максимальна швидкість:  
    • У землі: 283 км/год
    • На висоті: 345 км/год
  • Крейсерська швидкість: 242 км/год
  • Практична дальність: 2415 км
  • Практична стеля: 8150 м
  • Швидкопідйомність: 278 м/хв
Озброення
  • Стрілково-гарматне: 3 × 7,62-мм кулемета ШКАС
  • Бойова нагрузка: до 1000 кг бомб (в перегрузку)
  1. ↑ Андрей Курмач. Морской дальний разведчик Бериев МДР-5.
  2. ↑ а б в г д В.Б. Шавров. История конструкций самолетов в СССР до 1938 г.

Література[ред. | ред. код]

  • Шавров В. Б. История конструкций самолетов в СССР. 1938-1950. — 3-е изд. — М. : Машиностроение, 1994. — ISBN 5-217-00477-0. [1]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=МДР-5&oldid=38870393