Мавзолей Ходжа Донійор
| Мавзолей Ходжа Донійор узб. Xoʻja Doniyor maqbarasi | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| 39°40′23″ пн. ш. 66°59′40″ сх. д. / 39.67331111113877284° пн. ш. 66.99450555558378539° сх. д.Координати: 39°40′23″ пн. ш. 66°59′40″ сх. д. / 39.67331111113877284° пн. ш. 66.99450555558378539° сх. д. | ||||
| Країна |
 Узбекистан | |||
| Розташування | Самарканд | |||
| Конфесія | іслам, християнство, юдаїзм | |||
| Тип | мавзолей | |||
| Засновник | Амір Тимур | |||
|
Основні дати: Середина 1400-х років — виникнення поховання Початок 1900-років — будівництво нинішнього комплексу мавзолею | ||||
| Реліквії і святині | Могила і мощі коранічного і старозавітного біблійного пророка Даніяра (Даниїла), священне і цілюще джерело | |||
| Статус | Світова спадщина ЮНЕСКО №603 | |||
  Мавзолей Ходжа Донійор Мавзолей Ходжа Донійор (Узбекистан) | ||||
 | ||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Мавзолей Ходжа Донійор (узб. Xoʻja Doniyor maqbarasi / Хўжа Дониёр мақбараси) — мавзолей у Самарканді над могилою одного зі святих.
.jpg)
За легендарними відомостями XVIII століття, в мавзолеї похований прах старозавітного біблійного пророка Даніяра (Даниїла), останки якого були привезені у Самарканд і поховані середньоазійським середньовічним полководцем і завойовником Аміром Тимуром (Тамерланом). Нинішня будівля мавзолею і комплекс були побудовані на самому початку XX століття, в наступні роки будівля мавзолею і комплекс кілька разів реконструйовувалися.
Мавзолей і комплекс Ходжа Донійор розташовані в північно-східній частині міста Самарканд, в північно-східній околиці стародавнього городища Афросіаб, на невеликій височині, поблизу берега невеличкої річки Сіаб[ru].[1][2]
Згідно з історичною книгою «Самарія» середньоазійського історика Абу Тахірходжа Самарканді[ru], пророк Донійор (Даніяр) був одним зі сподвижників ісламського арабського проповідника Кусама ібн Аббаси, який зіграв ключову роль в насадженні ісламу у Самарканді і його околицях. У християнстві пророк Даниїл — один з так званих «великих пророків», автор однієї зі старозавітних біблійних книг — книги Даниїла. В юдаїзм Данієль також один із шанованих пророків.[2]
Виникнення поховання пророка Донійора (Даніяра, Даниїла, Данієля) відносять до середньоазійського полководця і завойовника Аміра Тимура (Тамерлана), який в кінці 1400-х років привіз у Самарканд його останки, і на місці його поховання побудував мечеть. Останки пророка були привезені полководцем з міста Сузи (сучасна територія іранського остана Хузестан) під час його походу в Малу Азію (нинішня Туреччина) в 1399—1404 роках. За переказами, коли караван з декількох десятків верблюдів наблизився до Самарканду і зупинився на березі річки Сіаб, кінь, що перевозив останки пророка, також зупинився. І Аміром Тимуром було вирішено поховати пророка на тому місці, де зупинився кінь. Згідно з переказами, від удару копита коня забило джерело, яке стало цілющим[2]. Після завершення будівництва мавзолею, з роками, за легендою могила почала рости, досягнувши в довжину понад 17 метрів (близько 18 метрів). Мавзолей періодично добудовувався і подовжувався муллами, а на початку XX століття над могилою пророка спорудили прямокутну довгу будівлю мавзолею з ланцюжком з п'яти низьких куполів; одним з архітекторів був Абдукодир Чалдівор[ru][3]. Всередині мавзолею знаходиться довга дахма, в якій і був похований пророк. На території комплексу мавзолею знаходиться джерело, що вважається цілющим і святим. Багато прочан п'ють воду з цього джерела, сподіваючись вилікуватися від хвороб або просто освятиться. Також на території комплексу побудований айван для молитви мусульман. У 2001 році місто Самарканд і його історичні архітектурні й археологічні пам'ятники, в тому числі мавзолей і комплекс Ходжа Донійор були внесені у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під назвою «Самарканд — перехрестя культур».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ НЭУ та 2000—2005, Хожа Дониёр мақбараси.
- ↑ а б в Мавзолей Ходжа Дониёр (samarkandtour.com). Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2021.
- ↑ Абдуқодир Чалдивор, Національна енциклопедія Узбекистану, Ташкент, 2000-2005
Література[ред. | ред. код]
- Національна енциклопедія Узбекистану — Ташкент, 2000—2005.
Посилання[ред. | ред. код]
- Mausoleum of St. Daniel in Samarkand (advantour.com) [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.]