Магнітне поле планет
Наявність або відсутність у планет магнітного поля пов'язують з їх внутрішньою будовою. На всіх планетах земної групи є власне магнітне поле. Найсильнішими магнітними полями володіють планети-гіганти і Земля. Часто джерелом дипольного магнітного поля планети вважають її розплавлене струмопровідне ядро.
У Венери і Землі близькі розміри, середня щільність і навіть внутрішня будова, проте, Земля має досить сильне магнітне поле, а Венера — не має (магнітний момент Венери не перевищує 5-10 % магнітного поля Землі). За однією із сучасних теорій напруженість дипольного магнітного поля залежить від прецесії полярної осі і кутової швидкості обертання. Саме ці параметри на Венері мізерно малі, але виміри вказують на ще більш низьку напруженість, ніж передбачає теорія. Сучасні припущення з приводу слабкого магнітного поля Венери складаються в тому, що в імовірно залізному ядрі Венери відсутні конвективні потоки[1].
Магнітні поля Урана і Нептуна, на відміну від всіх інших планет Сонячної системи, не є дипольними, а квадрупольними, тобто вони мають по 2 північних і 2 південних полюса[2].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Venus: Magnetic Field and Magnetosphere [Архівовано 21 грудня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)(англ.
- ↑ «Планетные системы»: Уран. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 лютого 2016.