Мазур Ніна Петрівна
| Мазур Ніна Петрівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
3 січня 1939 (85 років) Ядути, Борзнянський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Ніна Петрівна Ма́зур (нар. 3 січня 1939, село Ядути, Борзнянський район, Чернігівська область) — актриса, актриса розмовного жанру.
Дружина Бориса Мазура[1] — актора, артиста розмовного жанру.
Отримала у 1968 році почесне звання «Заслужена артистка УРСР».
Закінчила Київський інститут театрального мистецтва у 1961 році.
Працювала у Хмельницькому українському музично-драматичному театрі ім. Г. Петровського. Від 1970 року — у театрі «Слово» при СПУ; протягом 1973—1995 років — артистка розмовного жанру Національної філармонії України.
У театрі «Слово» створила програми за творами В. Бондаренка («Я вірю він живий»), Андрія Малишка («Дорога під яворами»), Лесі Українки («Сім струн»); у філармонії — за творами Володимира Сосюри, В. Козаченка, Андрія Малишка («Вірність»), Олеся Гончара (композиція «Полігон»), М. Байджиєва («Поєдинок»).
Ролі: Маруся, Галя («Маруся Богуславка», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Циганка Аза» М. Старицького), Харитина («Наймичка» І. Карпенка-Карого), Тетяна («У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Ягна («Селяни» В. Реймонта), Анеля («Дім Бернарди Альби» Ф. Ґарсіа Лорки).[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ М. Г. Маліченко (2017). Мазур Борис Михайлович. Енциклопедія сучасної України. 60378. Архів оригіналу за 1 листопада 2023. Процитовано 1 листопада 2023.
- ↑ М. Г. Маліченко (2017). Мазур Ніна Петрівна. Енциклопедія сучасної України. 60403. Архів оригіналу за 1 листопада 2023. Процитовано 1 листопада 2023.
|
