Майк та Стефані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майк та Стефані
англ. Mike and Stefani
Режисер Рон Маслин Вільямс
Продюсер Стенлі Говз
Сценарист Рон Маслин Вільямс
Роланд Лоє (діалоги)
Оповідач Мартін Роял
Жозефіна О'Нілл
У головних
ролях
Микола
Стефані (Стефанія)
Оператор Регінальд Дж. Пірс
Композитор Роберт Г'юз
Монтаж Інман Гантер
Рон Маслин Вільямс
Бретон Портер
Кінокомпанія Film Division, Dept of the Interior для Dept of Immigration
Тривалість 64 хвилини
Мова англійська
Країна Австралія
Дата виходу Січень 1952 (Міжнародний кінофестиваль у Мельбурні)
Жовтень 1953
Кошторис £5,000[1]
IMDb ID 0347538

Майк та Стефані (англ. Mike and Stefani) — австралійський драматичний фільм 1952 року, знятий студією «Film Australia» для Міністерства іміграції Австралії. Створений для заперечення критики післявоєнної імміграційної політики Австралії, яка, за словами багатьох людей, була надто млява. Фільм розповідає справжню історію української пари біженців, яка вирішила переїхати жити до Австралії. Кінострічка знята у стилі італійського неореалізму. [2]

Сюжет[ред. | ред. код]

Коли починається війна, німецькі окупанти забирають молоду українську пару Майка та Стефані з Західної України до окремих місць примусової праці в Третьому Рейху. Згодом вони возз’єднуються у таборі біженців, де живуть два з половиною роки. 1949 року табори закривають, тому Майк і Стефані вирішують переїхати до Австралії. Однак вони спочатку повинні пройти виснажливий медичний огляд та допит австралійських імміграційних службовців.

У ролях[ред. | ред. код]

  • Микола ― грає самого себе
  • Стефані ― грає саму себе
  • Ладу (брат Миколи)
  • Валерія Палінг ― грає саму себе
  • Австралійський імміграційний чиновник ― Гарольд Грант

Виробництво[ред. | ред. код]

Рон Маслин Вільямс був відправлений до Європи у червні 1949 року в супроводі документального оператора Регінальда Пірса. Вони кілька місяців розробляли сценарій. Згодом дізналися про табір примусово переміщених осіб у Лейпгаймі, що в Баварії, де знаходились польські та українські біженці. Табором керувала колишня вчителька Мельбурнської школи Валерія Палінг. Вже на місці була обрана сім'я та розроблений сценарій, оснований на їхньому житті. На початку фільму були зняті сюжети, щоб відтворити їхнє життя в довоєнній Україні, а також були додані документальні ролики, які показують розлуку пари та примусову працю в Третьому Рейху.

Знімання відбувалося протягом двох місяців, взимку 1949-50 років. Інтерв'ю Майка та Стефані з австралійським чиновником з питань імміграції Гарольдом Грантом було справжнім; сім'я навіть ще не була впевнена чи їм дозволять іммігрувати в Австралію. [3] Однак, все пройшло добре і знімальна група поїхала за ними до Австралії. Додаткові кадри були зроблені в кіноцентрі «Film Division», що в Бервуді, Новий Південний Уельс.

Реліз[ред. | ред. код]

Вільямс намагався зробити комерційний реліз фільму. [4] Він розповсюджувався переважно через урядові кінобібліотеки, хоча мав і декілька комерційних показів та здобув навіть приз на кінофестивалі.[5] [6]

У 2011 році фільм вийшов на DVD, як частина колекції «Film Australia» Національним архівом кіно та музики Австралії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Andrew Pike and Ross Cooper, Australian Film 1900–1977: A Guide to Feature Film Production, Melbourne: Oxford University Press, 1998, p212.(англ.)
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 19 травня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)
  3. Archived copy. Архів оригіналу за 9 December 2013. Процитовано 9 грудня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)
  4. Public can't see D.P. film yet. The Argus. Melbourne: National Library of Australia. 22 листопада 1951. с. 6. Процитовано 25 серпня 2012.(англ.)
  5. Government Film Wins Prize. The Sydney Morning Herald. National Library of Australia. 21 січня 1952. с. 3. Процитовано 25 серпня 2012.(англ.)
  6. Film Finds A Theatre. The Sydney Morning Herald. National Library of Australia. 15 жовтня 1953. с. 2. Процитовано 25 серпня 2012.(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]