Макаров Іван Гаврилович

Макаров Іван Гаврилович
рос. Иван Гаврилович Макаров
Народився	1888 село Медяни Сергацького повіту Нижньогородської губернії, тепер Нижньогородської області, Російська Федерація
Помер	11 вересня 1949(1949-09-11) Москва, СРСР
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Членство	Всесоюзне товариство старих більшовиків
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Іван Гаврилович Макаров (1888(1888), село Медяни Сергацького повіту Нижньогородської губернії, тепер Нижньогородської області, Російська Федерація — 11 вересня 1949, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, директор металургійних заводів. Член ЦК КП(б)У в грудні 1925 — листопаді 1927 і в січні 1934 — травні 1937 року. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) в лютому 1934 — жовтні 1937 р. і в березні 1939 — вересні 1949 р. Член ЦК ВКП(б) в жовтні 1937 — березні 1939 року. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія

Народився в родині наймички, ріс без батька. У грудні 1903 — січні 1907 року — учень слюсаря, робітник мартенівського цеху Сормовського заводу в Нижньому Новгороді.

Член РСДРП(б) з липня 1905 року. Брав активну участь в революційній діяльності.

У січні — липні 1907 року — робітник (на нелегальному становищі) Молітовської льонопрядильної фабрики в Нижньому Новгороді. У липні — листопаді 1907 року — робітник (на нелегальному становищі) Астраханського пивоварного заводу. У листопаді 1907 — квітні 1908 року — робітник (на нелегальному становищі) у приватного господаря в Кізлярі Терської області. У квітні 1908 — січні 1909 року — кріпильник (на нелегальному становищі) шахти «Марія» Голубівського рудника Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії. У січні 1909 — лютому 1910 року — робітник (на нелегальному становищі) поміщицької економії в Кізлярі Терської області.

У лютому 1910 року заарештований царською владою і до жовтня 1910 сидів у Кізлярській в'язниці. У жовтні 1910 — березні 1913 року відбував заслання у місті Мезень Архангельської губернії.

У березні 1913 — червні 1916 року — слюсар Сормовського заводу; слюсар заводу «Фельзер» в Нижньому Новгороді. У червні 1916 року був знову заарештований і до лютого 1917 року сидів у в'язниці міста Нижнього Новгорода.

Учасник Жовтневого перевороту 1917 року в місті Нижньому Новгороді.

У 1917 — грудні 1918 року — голова Нижньогородської губернської ради народного господарства; голова Нижньогородського губернського відділу металообробної промисловості «Губметал».

У січні — квітні 1919 року — член правління Державного об'єднання машинобудівних заводів (ДОМЗ) Вищої ради народного господарства РРФСР у Москві.

У квітні 1919 — серпні 1920 року — перший радянський керуючий (голова правління) заводу «Сормово» («Красное Сормово») в Нижньому Новгороді.

У серпні 1920 — грудні 1921 року — директор Коломенського машинобудівного (паровозобудівного) заводу Московської губернії.

У грудні 1921 — грудні 1924 року — директор Юзівського металургійного заводу імені Сталіна і копалень заводу на Донбасі.

У грудні 1924 — лютому 1927 року — директор Катеринославського (Дніпропетровського) металургійного заводу імені Петровського Південсталі.

У серпні 1927 — вересні 1928 року — заступник начальника Головного управління металургійної промисловості «Головметал» Вищої ради народного господарства СРСР.

У вересні 1928 — квітні 1931 року — слухач Промислової академії імені Кагановича у Москві.

У квітні — серпні 1931 року — голова правління Всесоюзного об'єднання із імпорту обладнання, металів, напівфабриктів та інструментів «Металоімпорт» Народного комісаріату торгівлі СРСР.

У серпні 1931 — грудні 1932 року — керуючий Українського республіканського об'єднання «Сталь» у місті Харкові.

У грудні 1932 — січні 1937 року — директор Сталінського металургійного заводу імені Сталіна Донецької області.

У січні 1937 — травні 1938 року — начальник Головного управління якісної сталі і феросплавів «Головспецсталь» Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.

У травні 1938 — березні 1939 року — заступник народного комісара важкої промисловості СРСР.

У квітні 1939 — листопаді 1941 року — директор Московського заводу ріжучих інструментів імені Калініна «Фрезер». 16 жовтня 1941 року покинув завод і евакуювався до міста Горького.

У 1942 — вересні 1949 року — провідний інженер Народного комісаріату верстатобудування СРСР; начальник Головного управління ковальсько-пресового машинобудування Міністерства верстатобудування СРСР.

Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди

• орден Леніна (23.03.1935)
• медалі

Джерела

• Макаров Иван Гаврилович [Архівовано 21 липня 2017 у Wayback Machine.]