Макаров Леонід Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Олексійович Макаров
 Генерал-майор
Загальна інформація
Народження 30 жовтня 1934(1934-10-30) (89 років)
Ленінград
Військова служба
Роки служби 1984—1989
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ КДБ
Формування Перше управління Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Української РСР
Нагороди та відзнаки
Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Леоні́д Олексі́йович Мака́ров (30 жовтня 1934, Ленінград) — розвідник. Генерал-майор. Начальник Першого управління Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Української РСР (1984—1989).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 30 жовтня 1934 в Ленінграді в робітничій сім'ї. У 1953 році закінчив Ленінградський хіміко-комунальний технікум. У 1955 році закінчив школу КДБ № 505 (Тбілісі).

Довгий час працював в УКДБ по Ленінградській області. Службу розпочав на посаді розвідника 3-го відділення 7-го відділу УКДБ. З вересня 1956 року — слухач Інституту іноземних мов КДБ. Після його закінчення в 1960 р працював в 2-му відділі УКДБ (контррозвідка) на посадах молодшого оперуповноваженого та оперуповноваженого.

C червня 1961 року працював у розвідці: оперуповноважений 1-го відділу УКДБ. Надалі навчався в школі № 101 КДБ. Після її закінчення в 1964 р повернувся в Ленінград на посаду старшого оперуповноваженого 1-го відділу УКДБ.

З 1968 року працював в ПГУ КДБ при СМ СРСР: старший оперуповноважений, помічник начальника відділу, начальник напрямку і начальник відділу.

У 1977—1981 рр. — резидент КДБ в Осло.[1]

З липня 1984 по серпень 1989 рр. — начальник 1-го Управління КДБ Української РСР.

У 1989—1991 рр. — Начальник 1-го відділу ПГУ КДБ СРСР.

У 1991 році — начальник Служби «А» ПГУ КДБ СРСР.[2]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • нагрудний знак «Почесний співробітник держбезпеки» (1984),
  • медаль «За бездоганну службу» 3-го ступеня (1963),
  • медаль «За бездоганну службу» 2-го ступеня (1968),
  • медаль «За бездоганну службу» 1-го ступеня (1973),
  • Грамота Президії ВР УРСР (1986)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Резидентура КГБ в Осло. Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 20 вересня 2017.
  2. Керівники української зовнішньої розвідки. Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 20 вересня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]