Макс Юттнер

Макс Юттнер
нім. Max Paul Wilhelm Werner Jüttner
Народився	11 січня 1888(1888-01-11) Заальфельд, Зальфельд, Саксен-Майнінген
Помер	14 серпня 1963(1963-08-14) (75 років) Мюнхен, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	політик
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Посада	депутат рейхстагу Третього рейхуd і SA-Obergruppenführerd
Військове звання	Обергруппенфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Німецька національна народна партія
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Золотий партійний знак НСДАП
Медіафайли у Вікісховищі

Макс Пауль Вільгельм Вернер Юттнер (нім. Max Paul Wilhelm Werner Jüttner; 11 січня 1888, Заальфельд — 14 серпня 1963, Мюнхен) — партійний діяч НСДАП, обергруппенфюрер СА, начальник штабу СА (2 травня — серпень 1943).

Біографія

Учасник Першої світової війни. У 1919 році вступив в Добровольчий корпус, потім перейшов в «Сталевий шолом». З 1923 року — керівник загонів «Сталевого шолома» в Галле. З 1933 року — заступник керівника «Сталевого шолома» в Центральній Німеччині. Після поглинання «Сталевого шолома» СА переведений в листопаді 1933 року у Вищий штаб СА і призначений командиром 4-ї обергрупи СА. З 12 листопада 1933 року — депутат Рейхстагу від Галле-Мерзебургу. У 1934-45 роках очолював Головне оперативне управління СА. В 1939 році одночасно став заступником начальника штабу СА. Фактично був безпосереднім керівником всієї поточної неполітичної діяльності СА при Вікторі Лютце і Вільгельмові Шепмані.

Нагороди

Юттнер отримав численні нагороди, серед яких:

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Почесна пов'язка СА
• Почесний кинджал СА
• Золотий партійний знак НСДАП
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)

Див. також

• Ганс Юттнер — молодший брат.

Посилання

• Біографія на сайті «Хронос». [Архівовано 13 березня 2013 у Wayback Machine.]