Малафрена
| Малафрена | ||||
|---|---|---|---|---|
| Malafrena | ||||
| Жанр | фентезі | |||
| Форма | роман | |||
| Автор | Урсула Ле Гуїн | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | 1979 | |||
| Країна |
 США | |||
| Видавництво |
Berkley Publishing Corporation | |||
| ISBN-10: | 0-399-12410-1 | |||
|
| ||||
«Малафрена» (англ. Malafrena) — роман американської письменниці Урсули Ле Гуїн, вперше опублікований 1979 року. Єдиним фентезійним елементом цього роману є те, що він розгортається в вигаданій країні Центральної Європи Орсинія, де також відбуваються події в її збірці «Оповіді Орсинії».
Багато в чому «Малафрена» читається як роман XIX століття з багатьма детальними героями, політичними та романтичними підсюжетами, відсутністю надприродного та місцями, які змінюються від особняків аристократії до нетрів і в’язниці. «Малафрена» написана для дорослої аудиторії, а не для дітей та молоді, цільової аудиторії більшості творів Урсули Ле Гуїн в 1979-1994 роках[1].
Сюжет[ред. | ред. код]
Події роману розгортаються в період з 1825 по 1830 рік, коли Орсинія перебувала під владою Австрійської імперії. Головний герой — Італе Сорде, син власника маєтку на озері Малафрена в однойменній долині. Італе покидає маєток проти волі батька, щоб зайнятися націоналістичною та революційною політикою в столиці.
Головні герої[ред. | ред. код]
- Італе Сорде: головний герой роману.
- Лаура Солде: сестра Італе.
- Гвіде Сорде: батько Італе.
- Емануель сорде: дядько Італе.
- Елеонора: мати Італе.
- Томас Брелавай: шкільний друг і співробітник у Красной.
- Гіван Френін: шкільний друг і співробітник у Красной.
- Граф Орлант Валторскар: сусід та друг родини.
- П'єра Валторскар: сусід та друг родини.
- Луїза Палудескар: молода знатна жінка у Красной.
- Енріке Палудескар: брат Луїзи.
- Амадей Естенскар: письменник з провінції Поляна.
Літературні впливи та критика[ред. | ред. код]
Майк Кедден зазначає, що «Малафрену» не приділяли стільки уваги критики, як багато інших робіт Ле Гуїн, насамперед через те, що герої роману погано пов’язані один з одним[2]. Для розповіді використовується непомітний, всезнаючий автор, а сама Ле Гуїн визнає, що одним із найсильніших впливів на її твори про Орсинію здійснила російська література[3].
Грег Костикян розглянув «Малафрену» на сторінках журналу «Ares» (№6) і зазначив, що «„Малафрена“, здається, повідомляє, що провидців часто або зазвичай знищують, і хоча це трагічно, так має бути завжди, оскільки без них людство не може прогресувати»[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Cadden, Mike. Ursula K. Le Guin Beyond Genre: Fiction for Children and Adults, (New York, NY: Routledge, 2005) page 114.
- ↑ Cadden, Mike. Ursula K. Le Guin Beyond Genre: Fiction for Children and Adults, (New York, NY: Routledge, 2005) page 30.
- ↑ Cadden, Mike. Ursula K. Le Guin Beyond Genre: Fiction for Children and Adults, (New York, NY: Routledge, 2005) page 153.
- ↑ Costikyan, Greg (January 1981). Books. Ares Magazine. Simulations Publications, Inc. (6): 30.
Література[ред. | ред. код]
- Cadden, Mike (2005). Ursula K. Le Guin Beyond Genre: Fiction for Children and Adults (вид. 1st). New York, NY: Routledge. ISBN 0-415-99527-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Малафрена» [Архівовано 23 листопада 2021 у Wayback Machine.] на офіційному сайті Урсули Ле Гуїн (англ.)
- «Малафрена» [Архівовано 23 листопада 2021 у Wayback Machine.] на сайті Internet Speculative Fiction Database (англ.)
- «Малафрена» [Архівовано 23 листопада 2021 у Wayback Machine.] на сайті Goodreads (англ.)
- «Малафрена» [Архівовано 23 листопада 2021 у Wayback Machine.] на сайті Worlds Without End (англ.)
| |||||||||||||||||||||
