Малашенко Лев Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малашенко Лев Олександрович
Народився 12 листопада 1933(1933-11-12)
Ясенка, Могильовська область
Помер 25 жовтня 2013(2013-10-25) (79 років)
Харків, Україна
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність науковець
Alma mater Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор технічних наук
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений працівник освіти України
Заслужений працівник освіти України
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Переможець соціалістичного змагання 1973, 1976 та 1979 років Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви»

Ле́в Олекса́ндрович Малашенко — український науковець, 1956 — заслужений працівник вищої школи УРСР, 1989 — професор, 1994 — доктор технічних наук. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та медалями.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Батько його був службовцем, мама — вчителька. Перебув нацистську окупацію в Могильовській області. 1946-го закінчив неповну середню школу села Залесьє Краснопольського району, 1950 року — залізничну середню школу № 22 міста Кричев. 1956 року з відзнакою закінчив Харківський авіаційний інститут. Займався педагогічною та науковою роботою, 1962 року захищає дисертацію кандидата технічних наук.

З 1962 року працював замісником декана Харківського авіаційного інституту, протягом 1972—2001 років — декан факультету. З 1984 по 1990 рік — завідувач кафедри будівництва літаків. За його ініціативи було відкрито навчання по спеціальностях «Літаки та вертольоти», «Технологія літако- та вертольотобудування», «Інформаційні (комп'ютерні) технології проектування», «Нетрадиційні джерела енергії», «Робототехнічні системи та комплекси»

Провадив наукові експерименти в царині розробки методів тонкостінних конструкцій та імовірнісно-статистичної оптимізації конструкцій літальних апаратів — з даної тематики загалом напрацював понад 70 наукових робіт.

З дружиною Надією виховали двох синів — Юрія та Володимира.

Як педагог підготував 4 кандидатів наук — по проблемним задачам проектування та конструювання вертольотів і літаків.

Серед робіт: монографія «Оцінка міцності тонкостінних конструкцій», Москва, 1974

Джерела

[ред. | ред. код]