Малковичі (Підкарпатське воєводство)
село
 збудована у 1939 році (фото 2021 р). Координати 49°51′ пн. ш. 22°49′ сх. д. / 49.850° пн. ш. 22.817° сх. д.Координати: 49°51′ пн. ш. 22°49′ сх. д. / 49.850° пн. ш. 22.817° сх. д.
|
Малковичі (пол. Małkowice) — село в Польщі, у гміні Орли Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване над Сяном. Населення — 923 особи (2011)[1].
Історія[ред. | ред. код]
Поселення на території Малковичів відомі з палеоліту. Перша писемна згадка про поселення датується 1407 роком у привілеї короля Володислава ІІ Ягайла Перемиському православному єпископу Афанасію. За цим привілеєм від кожного двора до королівської скарбниці належалося платити 2 гроші річно. Інші доходи мали йти на храм Івана Хрестителя у Перемишлі. Перемиські владики східного обряду володіли Малковичами до 1596 року. Але фактично вже тоді село опинилося в руках світських феодалів.
Згідно податкового реєстру 1628 року у Малковичах селянам належало 3,5 лани (лан — 22,4 га), було 5 загородників із землею, 3 комірники (безземельні), ремісник, 2 корчми і церква. Близько 1785 року у селі проживало 420 греко-католиків, 60 римо-католиків та 9 вірних Мойсеєвого віросповідання. У 1773 році кріпацтво замінено на панщину, а 1848 року скасовано й панщину.
1862 року парафіяльна греко-католицька школа села була реорганізована на двокласну. У 1911 році в Малковичах були засноване гімнастично-пожежне товариство «Січ», і читальня «Просвіти». Під час бойових дій Першої світової війни Малковичі майже повністю згоріли. У 1928 році окрім «Просвіти» у Малковичах діяли гурток «Сільського господаря», «Аматорський кружок», товариство Сокіл та «Маслосоюз». Було 3 кузні. Працювали й професійні ткачі. Для будівництва нової церкви на місці згорілої під час І Світової війни, була закладена громадська цегельня. Родина Пелехів мала вітрякову електростанцію, котрої вистачало на їх двір. Також у Малковичах було чотири кооперативні магазини, церква і пошта. У 1920 році було остаточно розпарцельовано панську землю.
1 жовтня 1927 р. з частин територій сільських громад (гмін) Дрогоїв, Гнатковичі і Малковичі Перемишльського повіту утворено сільську гміну Орли[2].
У ніч з 17 на 18 квітня 1945 року[3] банда польських шовіністів з села Орли (командир — Роман Кісєль «Семп») замордувала в селі щонайменше 138 українців. Документально встановлені прізвища 133 вбитих українців — переважно дітей та жінок. Ті, хто вцілів цієї жахливої ночі, були депортовані.
Після Другої світової війни село увійшло до складу ПНР.
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Населення[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 442 | 109 | 298 | 35 |
| Жінки | 481 | 121 | 272 | 88 |
| Разом | 923 | 230 | 570 | 123 |
Кількість мешканців по роках: 1857 року — 505 осіб, 1881 — 833, 1901 — 948, у 1914 — 1003. У 1880 роки 96% мешканців Малковичів в були українцями.
У 1939 році населення Малковичів становило 1170 осіб. З них: українців-грекокатоликів — 1020, українців-римокатоликів — 20, поляків — 50, польських колоністів міжвоєнного періоду — 70, євреїв — 10.
У квітні 1945 року українці Малковичів були насильно депортовані до УРСР. Ця акція супроводжувалася насиллям, вбивствами та пограбуванням з боку польських шовіністичних елементів. Після депортації і на даний час етнічний склад Малковичів переважно польський.
Відомі уродженці[ред. | ред. код]
- Федір Фединкевич — український церковний та освітній діяч, ректор Генеральної семінарії греко-католицької церкви у Львові.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 czerwca 1927 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Orły w powiecie przemyskim, województwie lwowskiem [Архівовано 12 червня 2022 у Wayback Machine.] // Dziennik Ustaw. — 1927. — nr 64. — poz. 565. — S. 844. (пол.)
- ↑ Зіновія Воронович (17 rdsnyz 2014). Страшний Страсний тиждень Малкович. wz.lviv.ua. Високий Замок. Процитовано 29 травня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Олена Падовська Книжка про Малковичі. — Львів: Ліга-Пресс, 2014. — 928 с. — ISBN 978-966-397-202-2.
- Małkowice (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 35. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Трагедія села Малковичі в Надсянні [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- В Малковичах біля Перемишля пом'янули трагічно загинувших мешканців села
- Панахида на могилі жертв масового вбивства в Малковичах біля Перемишля [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- У Городку запрошують на презентацію книги про знищене село Малковичі
- Історія польсько-українських конфліктів Третій том [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- 1945 | 04 | КВІТЕНЬ | 17 квітня 1945 року. У с. Малковичі, біля Перемишля, поляки зі с. Орли замордували 168 українців [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |