Маллардівська радіоастрономічна обсерваторія
| Назва на честь: | Mullardd |
|---|---|
 | |
|
| |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія |
  Маллардівська радіоастрономічна обсерваторія Маллардівська радіоастрономічна обсерваторія (Велика Британія) | |
 | |
 Маллардівська радіоастрономічна обсерваторія у Вікісховищі
| |
Маллардівська радіоастрономічна обсерваторія (англ. Mullard Radio Astronomy Observatory) — обсерваторія у Великій Британії у складі Кембриджського університету. Вона розташована біля Кембриджа і містить ряд найбільших і найсучасніших радіотелескопів з синтезом апертури[en], включаючи Одномильний телескоп, Телескоп Райла і Arcminute Microkelvin Imager.
Історія[ред. | ред. код]
Радіоінтерферометрія почалася розвиватися в Кембриджі в середині 1940-х років завдяки фінансуванню Науковою дослідницькою радою[en] і корпоративним пожертвуванням у розмірі 100 000 фунтів стерлінгів від Mullard Limited[en], провідного комерційного виробника термоелектронних клапанів.
Будівництво Маллардівської радіоастрономічної обсерваторії розпочато в парку Лордс Брідж[1], за кілька кілометрів на захід від Кембриджа.
Обсерваторія була заснована під керівництвом Мартіна Райла з Кавендіської лабораторії Кембриджського університету, майбутнього нобелівського лауреата. Відкриття обсерваторії відбулось 25 липня 1957 року за участі нобелівського лауреата, фізика Едварда Епплтона. Наукова група, яка робила дослідження в радіообсерваторії, стала відома як Кавендіська астрофізична група.
Місцезнаходження[ред. | ред. код]
Обсерваторія розташована за кілька кілометрів на південний захід від Кембриджа, в Гарлтоні[en], на колишньому складі боєприпасів, поруч із покинутою залізничною лінією Оксфорд-Кембридж[en].
Залізничний насип, що тягнеться протягом кількох кілометрів в напрямку схід-захід, був використаний для створення основної частини Радіотелескопа Райла і Кембриджського телескопа низькочастотного синтезу[en]. Тому реконструйовану пізніше залізничну лінію між Оксфордом і Кембриджем довелось провести новим маршрутом.
Таблиця телескопів[ред. | ред. код]
| Телескоп | Рік побудови | Статус |
|---|---|---|
| Arcminute Microkelvin Imager, велика решітка | 2007 | Активний |
| Arcminute Microkelvin Imager, мала решітка | 2004 | Активний |
| Дуже малий масив | 1998 | Теренесений на Тенерифе в 1999 |
| Телескоп космічної анізотропії | 1995 | Виведений з експлуатації |
| COAST | 1993 | Працює в ясні ночі |
| Приймач з масиву e-MERLIN | 1990 | Активний |
| Кембриджський телескоп низькочастотного синтезу | 1980 | Виведений з експлуатації |
| Телескоп Райла | 1971 | Виведений з експлуатації (перепрофільований для AMI у 2006) |
| Півмильний телескоп | 1968 | Виведений з експлуатації |
| Міжпланетна сцинтиляційна решітка | 1967 | Виведений з експлуатації |
| Одномильний телескоп | 1964 | Виведений з експлуатації |
| Масив 4C | 1958 | Виведений з експлуатації |
Активні телескопи[ред. | ред. код]
Arcminute Microkelvin Imager[ред. | ред. код]
Arcminute Microkelvin Imager — це радіоінтерферометр, який складається з пари радіотелескопів — великої і малої решіток, побудованих у 2007 та 2004 роках відповідно. Як слідує з назви, це прилад для зйомки неба на кутових масштабах порядку мінути дуги для вимірювання температур з точністю порядку мікрокельвіна. Він вивчає скупчення галактик шляхом спостереження вторинної анізотропії в реліктовому випромінюванні, що виникає внаслідок ефекту Сюняєва–Зельдовича.
MERLIN[ред. | ред. код]
Ця 32-метрова антена є однією з 7 антен радіоінтерферометра MERLIN, розкиданих по всій Англії. Антена була додана до MERLIN в 1991 році, збільшивши як чутливість, так і роздільну здатність радіоінтерферометра[2].
COAST[ред. | ред. код]
COAST (англ. Cambridge Optical Aperture Synthesis Telescope, Кембріджський оптичний телескоп апертурного синтезу) на відміну від більшості інструментів Маллардівської обсерваторіє працює не в радіодіапазоні, а в оптичному. Це багатоелементний оптичний інтерферометр з базовими лініями до 100 метрів, який використовує апертурний синтез[en] для спостереження за зорями з кутовою роздільною здатністю до однієї тисячної кутової секунди, однак здатний знімати лише яскраві зорі. Він був першим інтерферометром, який з високою роздільною здатністю отримав зображення поверхонь інших зір окрім Сонця (до цього за допомогою інтерферометрії з маскуванням апертури[en] на телескопі Вільяма Гершеля[en] вже знімали поверхні зір з низькою роздільною здатністю). Масив COAST був задуманий Джоном Болдуїном[en] і побудований в 1993 році.
Колишні телескопи[ред. | ред. код]
Телескоп Райла[ред. | ред. код]
Складався з восьми 13-метрових параболічних антен, чотирьох нерухомих і чотирьох рухомих, розташованих уздовж лінії довжиною 4,8 км. Був відкритий в 1972 році і спочатку мав назву П'ятикілометровий масив. У 1989 році перейменований на честь британського піонера радіоастрономії і Нобелівського лауреата Мартіна Райла. Закритий у 2006 році, а його антени увійшли до складу великого масиву Arcminute Microkelvin Imager[3].
Дуже малий масив[ред. | ред. код]
Був побудований 1998 року, а в 1999 році перенесений на Тенерифе, де працював у 2000-2008 роках для дослідження реліктового випромінювання.
Телескоп космічної анізотропії[ред. | ред. код]
CAT (англ. Cosmic Anisotropy Telescope, Телескоп космічної анізотропії) був триелементним інтерферометром для спостережень реліктового випромінювання на частотах від 13 до 17 ГГц. Почав працювати в 1995 році, ставши першим приладом для вимірювання дрібномасштабної структури космічного мікрохвильового фону. Коли почав працювати більш чутливий Дуже малий масив, телескоп CAT було виведено з експлуатації під час урочистої церемонії.
Кембриджський телескоп низькочастотного синтезу[ред. | ред. код]
Кембриджський телескоп низькочастотного синтезу (англ. Cambridge Low-Frequency Synthesis Telescope, CLFST) — радіотелескоп апертурного синтезу, який простягається на 4.6 км зі сходу на захід та працює на частоті 151 МГц. Він складався з 60 антен Уда-Яґі, мав роздільну здатність 70 кутових секунд, чутливість від 30 до 50 мЯн/промінь і поле зору приблизно 9°×9°. Телескоп склав три астрономічні каталоги Північної півкулі: 6C на частоті 151 МГц, 7C на 151 МГц, 8C на 38 МГц. Працював з 1980 року, зараз виведений з експлуатації.
Міжпланетна сцинтиляційна решітка[ред. | ред. код]
Міжпланетна сцинтиляційна решітка (англ. Interplanetary Scintillation Array) була побудована в 1967 році на площі 1,6 га. У 1978 році решітку було збільшено до площі 3,6 га, а в 1989 році відремонтовано. Ця фазована антенна решітка працювала на частоті 81,5 МГц (довжина хвилі 3,7 м) і складалась з 4096 дипольних антен. Співробітники обсерваторії використовували овець, щоб прибирати траву від антен, бо газонокосарка не могла маневрувати між антенами. Зараз радіотелескоп фактично виведений з експлуатації та втратив значну частину своєї території. Радіотелескоп розробив Ентоні Г'юїш для вимірювання високочастотних флуктуацій радіоджерел, зокрема для моніторингу міжпланетної мерехтіння, а в 1967 році його учениця Джоселін Белл відкрила на цьому телескопі перший пульсар[4].
Півмильний телескоп[ред. | ред. код]
Півмильний телескоп (англ. Half-Mile Telescope) був побудований у 1968 році (перші 2 антени), а ще дві антени були додані в 1972 році. Дві його параболічні антени стаціонарні, а дві рухомі та мають спільну залізничну колію з Одномильним телескопом. Частота спостереження 1.4 ГГц (довжина хвилі 21 см), пропускна здатність 4 МГц. Використовувався для досліджень ліній водню найближчих галактик і створив перші якісні радіокарти розподілу водню за координатами та швидкостями для галактик M33 і M31. За результатами телескопа опубліковано 50 статей і захищено майже 20 дисертацій. Зараз виведений з експлуатації.
Одномильний телескоп[ред. | ред. код]
Одномильний телескоп активно працював з 1964 року до 1980-х років і був одним з перших телескопів, які використовували техніку апертурного синтезу[en] на основі обертання Землі. Телескоп складався з трьох 18-метрових параболічних антен — двох нерухомих і однієї рухомої. Мав рекордно високу роздільну здатність, першим з радіотелескопів перевершивши роздільну здатність людського ока. Використовувався для глибоких радіооглядів неба і картографування окремих радіоджерел. Зараз телескоп вже не працює як єдине ціле, але одна з його антен іноді використовується для студентських проєктів та радіоастрономами-аматорами.
Масив 4C[ред. | ред. код]
Масив 4C (англ. 4C Array) — радіотелескоп 1958 року у формі параболічного циліндра довжиною 450 м і шириною 20 м. Був першим великим радіотелескопом з апертурним синтезом. Працював на частоті 178 МГц (довжина хвилі 1,7 м) і знайшов майже 5000 джерел для каталогу 4C, опублікованого в 1965 і 1966 роках, який суттєво просунув дослідження популяції радіогалактик у Всесвіті. Зараз телескоп не працює.
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Subterranea Britannica - Lords Bridge.
- ↑ JBO – MERLIN. Процитовано 10 червня 2007.
- ↑ Ryle Telescope, Oxford Reference
- ↑ The First Pulsar. Astrobites. 15 September 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Overview | Cavendish Astrophysics
- Mullard Radio Astronomy Observatory (MRAO) on Google maps
- Subterranea Britannica entry for Lords Bridge Forward Filling Depot (also Air Ammunition Park)
- Subterranea Britannica entry for Lords Bridge Station
|
