Мамолат Євген Самійлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мамолат Євген Самійлович
Народився 18 березня 1909(1909-03-18)
Кальниболота, Надлацька волость, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 28 травня 1964(1964-05-28) (55 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
Діяльність мистецтвознавець, реставратор, педагог
Alma mater Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (1930)
Заклад Образотворче мистецтво
Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка
ДП НДІТІАМ
Відомі учні Митяєва Лідія Мефодіївна
Партія КПРС
Війна німецько-радянська війна
Брати, сестри Мамолат Олександр Самійлович
Нагороди
медаль «За бойові заслуги»

Євген Самійлович Мамолат (нар. 18 березня 1909, Кальниболота — пом. 28 травня 1964, Київ) — український радянський мистецтвознавець, реставратор і педагог. Брат медика Олександра Мамолата.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 березня 1909 року в селі Кальниболотах (нині Голованівський район Кіровоградської області, Україна). У 1930-ті роки закінчив Київський художній інститут.

Упродовж 1935—1937 років працював у Києві в редакціях журналів «Образотворче мистецтво», «Творчість»; у 1939—1941 роках завідував художньою частиною та викладав у Київській середній художній школі. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (15 червня 1945)[1].

З 1945 року — учений секретар Інституту монументального живопису і скульптури Академії архітектури УРСР; з 1957 року — співробітник лабораторії реставрації настінного живопису Інституту теорії та історії архітектури і будівельної техніки Академії архітектури УРСР. Член КПРС з 1959 року. Помер у Києві 28 травня 1964 року.

Роботи[ред. | ред. код]

Автор книги «Монументально-декоративне мистецтво» (1963), співавтор видань «Про охорону па­­м'ятників культури» (1956), «Мистецтво Київської Русі» (1956), «Історія українського мистецтва» (1966, том 1).

Брав участь у реставрації Софійського і Володимирського соборів у Києві.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]