Мамчич Степан Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Мамчич
Народження 14 серпня 1924(1924-08-14)
Новопокровка
Смерть 3 квітня 1974(1974-04-03) (49 років)
  Сімферополь
Країна СРСР СРСР
Жанр пейзаж, марина
Навчання Училище ім. Самокиша, Сімферополь
Діяльність художник
Напрямок реалізм
Вплив Богаєвський, Ван Гог
Член СХ СРСР
Сайт stepan.mamchich.info

CMNS: Мамчич Степан Гаврилович у Вікісховищі

Степа́н Гаври́лович Ма́мчич (нар. 14 серпня 1924(19240814), Новопокровка — пом. 3 квітня 1974, Сімферополь) — український кримський живописець, мариніст, представник кімерійської школи живопису.

Біографія[ред. | ред. код]

Степан Мамчич народився в селі Новопокровка, у північно-східній частині Криму. Наприкінці 1920-х років родина переїжджає до Феодосії, де Степан починає відвідувати заняття у художній студії галереї ім. Айвазовського. З 1945 року Степан Мамчич працює в артілі «Кримський художник», виконуючи на замовлення копії робіт І. К. Айвазовського.

У 1949 році був зарахований на 4 курс художнього училища ім. Самокиша, яке закінчив у 1951 році. Того ж року вирушає працювати вчителем на Північний Кавказ. 1952 року повертається до Феодосії, де починає викладати у відкритій М. С. Барсамовим художній школі[1].

1954 року переїджає до Сімферополя, де продовжує співпрацювати з артіллю «Кримський художник» та, пізніше, Художнім фондом Спілки художників. У 1962 році за рекомендацією Т. Н. Яблонської Мамчича було прийнято до Спілки художників УРСР.

Роботи Степана Мамчича зберігаються у зібраннях Алупкінського музею-заповідника, Дніпропетровського художнього музею, Донецького художнього музею, Луганського художнього музею, Маріупольського краєзнавчого музею, Національної картинної галереї імені І. К. Айвазовського, Національного художнього музею України, Севастопольського художнього музею, Сімферопольського художнього музею.

Творчість[ред. | ред. код]

Ранні роботи Степана Мамчича демонструють значний вплив творчості М. С. Барсамова («Вид Феодосії» (1948); «Феодосія» (1948)). Поступово реалізм цього періоду трансформується у романтичний реалізм живопису другої половини 1950-х років («Азов'є. Гуси на березі» (1960)).

Вплив імпресіонізму та постімпресіонізму відчувається у роботах 1960-х років («У Генічеську» (1961); «Яхт-клуб» (1961); «Рибальська гавань» (1964); «Південна бухта» (1964)).

У роботах другої половини 1960-х — початку 1970-х років посилюються мотиви символізму, деякі дослідники відзначають також певні риси фовізму[2] в художній образності холстів пізнього періоду («Рибалки» (1967); «Старе поселення» (1968); «Дахи старого міста» (1969); «Тремонтан — північний вітер» (1969); «Подих історії» (1973); «Доля. Омела на тополях»(1973)).

У 1960-х роках Степан Мамчич виробив власну авторську манеру живопису.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Феодосийская детская художественная школа им. Айвазовского. Юбилейное издание / Сост. С. И. Малышев. — Феодосия: Управление культуры Феодосийского горисполкома, 2002. — 114с.
  2. Корусь Е. Степан Мамчич. «Найти себя в искусстве…» // Антиквар: журнал. — Киев: ООО Антиквар, 2012. — № 11 (68). — С. 88-90.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Офіційний сайт. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013.
  • Офіційна сторінка художника у Facebook.
  • Бащенко Р. Д.; Гаврилюк, М. І. (2018). Енциклопедія Сучасної України (ЕСУ): Мамчич Степан Гаврилович. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.