Манільська обсерваторія
 | |
|
| |
| Країна |
 Філіппіни |
| Розташування | Кесон-Сіті, Філіппіни |
| Відкрито | 1865 |
| Сайт: | observatory.ph |
.svg)  Манільська обсерваторія Манільська обсерваторія (Філіппіни) | |
 | |
 Манільська обсерваторія у Вікісховищі
| |
Манільська обсерваторія (спочатку називалася Манільська муніципальна метеорологічна обсерваторія Атенео) — геофізична та астрономічна обсерваторія, розташована на кампусі Манільського університету Атенео[en] в місті Кесон-Сіті, Філіппіни. Обсерваторія займалась прогнозуванням погоди та дослідженням землетрусів, а сьогодні досліджує клімат, сейсмічні та геомагнітні явища, а також радіо- та сонячну фізику.
Історія[ред. | ред. код]
.jpg)
До створення обсерваторії призвела стаття, опублікована в журналі Diario de Manila[en] єзуїтом отцем Хайме Нонеллом. У статті описані спостереження єзуїта отця Франсіско Коліни за тайфуном у вересні 1865 року.
Обсерваторію заснував і очолив єзуїтський священник Федеріко Фаура. У 1879 році він почав видавати попередження про тайфуни, а наступного року – спостереження за землетрусами. У 1884 році уряд Іспанії визнав обсерваторію офіційною установою для прогнозування погоди на Філіппінах. Обсерваторія почала працювати як служба часу в 1885 році, проводити сейсмологічні спостереження в 1887 році та астрономічні в 1899 році[1].
Американський колоніальний уряд в 1901 році створив тут Філіппінське метеорологічне бюро, яке займалося метеорологією, астрономією та геомагнетизмом[1]. Роботу бюро перервала Друга світова війна. Під час битви за Манілу всі інструменти та важливі документи бюро були знищені, і воно припинило роботу. На його місці було створено Філіппінське управління атмосферних, геофізичних і астрономічних служб[1].
Обсерваторія відновила роботу в 1951 році в Багіо, головним чином для досліджень сейсмології та іоносфери. У 1963 році її було переведено до кампусу Лойола-Хайтс Університету Атенео де Маніла, де вона дотепер продовжує свої дослідження сейсмології, геомагнетизму та радіофізики[1].
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Herbermann, Charles, ed. (1913). «Manila Observatory». Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company.
- Miguel Saderra Masó, "Historia del Observatorio de Manila (1865-1915)" (1915)