Мар'ян Штика
| Мар'ян Штика | |
|---|---|
| Народився |
3 липня 1922 (101 рік) Костянтинівка, Тернопільський повіт, Тернопільське воєводство, Польська Республіка |
| Місце проживання | Оквілл |
| Діяльність | військовослужбовець, громадський діяч, меценат |
| Alma mater | Тернопільська гімназія |
| Членство | ОУН |
Мар'ян Штика (псевдо: «В'юн») — військовик, розвідник, член ОУН, УПА, громадський діяч, меценат.[1]
Народився 3 липня 1922 р. в с. Костянтинівка, Тернопільської області, Тернопільського району, з 2020 р — Великобірківської громади (інші назви Костуся, Константинівка, 1921—1939 рр. належало до гміни Борки Великі, Тернопільського повіту, воєводства Тернопільського)[1]. Батьки — тато Іван Штика родом з Костянтинівки, мама Ганна з дому Недошитко із с. Малий Ходачків[2]. Про неї відомо, що була кравчинею і мала двох синів — Мар'яна і Станіслава. З поверненням радянської влади, через приналежність Мар'яна до ОУН, маму було жорстоко переслідувано, Чоловік Іван виїхав на заробітки до Канади (в період 1920—1939 років), а вона потрапила туди через Польщу лише після Другої Світової війни, померла в Торонто на 92 році життя.
Мар'ян Штика навчався спочатку в школі с. Костянтинівка, а пізніше в чотирикласній школі с. Малий Ходачків.
Згодом продовжив навчання в Тернопільській гімназії. Відвідував товариство Рідної Школи.
Коли прийшла пора боронити Україну від ворога, Мар'ян разом із братом стали в ряди воїнів Української повстанської армії. З 1940 року належав до ОУН.[3] Брата Стаха було арештовано відділом контррозвідки «СМЕРШ» та невдовзі страчено. За німецької окупації в СБ ОУН під псевдо «В'юн» Мар'ян Штика співпрацював з підреферентом СБ при крайовому проводі ОУН Дмитром Гавришковим — «Гаром»[3].
З центрального проводу ОУН Мар'яну передали наказ пробитись у радянське підпілля. Від Організації Мар'ян був скерований до служби в Червоній Армії під вигаданим прізвищем Михайло Баб'юк.
Перебуваючи на запасній лінії фронту біля Варшави, у пригоді Мар'яну Івановичу стали його творчі здібності. Надзвичайний хист до малювання ще більше зміцнив його авторитет серед радянського командування. Розвідник створював пропагандистські плакати, писав портрети «Великого вождя» — Сталіна. І найголовніше — що штаб артилерії зобов'язав пана Штику створювати карти України, які радянська армія мала використовувати перед наступом на границі Білоруського і Українського фронтів. Він пише: «Знаходячись увесь цей час у Совєтскій армії був ризикований, напружений, потрібно було все бачити закритими очима та слухати байдужим виглядом…»[2].
Після закінчення Другої світової війни, коли радянське командування видало наказ про те, що безпартійні військові мусять залишити окуповану зону Німеччини, Мар'ян зрозумів, що дороги назад в Україну вже немає, і вимушений був переїхати в Канаду, де перебував його батько. З великою обережністю, при допомозі надійних осіб, місцевих німців 14 червня 1947 року перейшов Мар'ян Штика в американську зону Німеччини. Пізніше Мар'ян згадує: «Тішить мене, що бандерівське (ОУН)СБ, зуміло проникнути в контррозвідку НКВС. За мною і братом вишукували в районах, Горем прибита мати не ночувала вдома, ховалася по сусідах, по чужих селах, була арештована, (матір жорстоко переслідували), а я знаходився посеред них…». В Канаду до батька він прибув у 1948 р. Працював як картограф в Міністерстві Транспортації та Комунікації. Знаний в громаді як щедрий меценат[4] та фундатор багатьох добродійних проектів в Україні та Канаді. Відомі його пожертви на будівництво 2-х храмів в Україні[5], на видавництво серії книг «Літопису УПА»[3]. Проживає в м. Оквілл, Онтаріо, Канада. Має двох дітей — доньок Ірину та Лесю[3].
- ↑ а б Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах (Українська) . Тернопіль: Терно-граф. 2014. с. 608. ISBN 978-966-457-246-7.
- ↑ а б Лаба, Василь (2011). Історія села Малий Ходачків. Від найдавніших часів до 1939 року (Українська) . Львів. с. 132.
- ↑ а б в г Іщук Олександр, Ніколаєва Наталія, Ярослав Богдан (2011). «Всеволод Рамзенко» Літопис Української Повстанської Армії» серія «Події і люди» кн.14 (Українсько-англійська) . Торонто-Львів: Літопис УПА. с. 127. ISBN [[Special:BookSources/ISBN 978-966-2105-28-5 (Ukraine)
ISBN 978-1-897431-29-0 (Canada)|ISBN 978-966-2105-28-5 (Ukraine)
ISBN 978-1-897431-29-0 (Canada)]].
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка) - ↑ Життя, Вільне (20 червня 2019). У КОСТУСІ ЗБУДУВАЛИ ХРАМ ЗА КОШТИ УКРАЇНЦЯ З КАНАДИ. Вільне життя (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
- ↑ Митрополит Василій освятив храм Пресвятої Трійці у Тернопільському районі - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
- Ярослав Богдан — «Всеволод Рамзенко» [Архівовано 21 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- У КОСТУСІ ЗБУДУВАЛИ ХРАМ ЗА КОШТИ УКРАЇНЦЯ З КАНАДИ [Архівовано 28 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- «Згадаймо наших патріотів»
- Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах. / Т.3 — Тернопіль: ТзОв «Терно-граф», 2014.— С. 608, іл.