Маркова Олена Володимирівна
| Маркова Олена Володимирівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
24 квітня 1923 Київ, Українська СРР, СРСР |
| Померла |
10 травня 2023 (100 років) Москва, Росія |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | кібернетик |
Олена Володимирівна Маркова (уроджена Іванова; 24 квітня 1923, Київ — 10 травня 2023, Москва) — радянський і російський учений-кібернетик, доктор технічних наук (1971), мемуаристка. Кандидат технічних наук (1965), доктор технічних наук (1971, дисертація «Теорія та застосування комбінаторних планів у завданнях ідентифікації та оптимізації»).
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася у сім'ї вчителів. У 1927 році сім'я була вислана в селище Гришине (нині Покровськ). Батька було розстріляно у 1937 році.
1941 року Червоноармійське було зайняте німецькими військами; 18-річна Олена, згідно з її пізнішими спогадами, зуміла врятувати кілька десятків поранених червоноармійців, влаштувавшись працювати на біржу праці та отримавши для них необхідні документи. Після звільнення міста радянськими військами була заарештована і в 1944 році засуджена до п'ятнадцяти років каторжних робіт згідно зі статтею 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР № 39 від 19 квітня 1943 року. Відбувала термін у Воркутлазі, з 1950 року у Річлазі. 1951 року військова колегія Верховного суду знизила термін покарання до 10 років. У листопаді 1953 року звільнена після відбуття терміну покарання (із зарахуванням робочих днів). У 1953—1960 роках жила у Воркуті, вийшла заміж за співтабірника, закінчила Всесоюзний заочний політехнічний інститут.
У 1960 році повністю реабілітована, відтоді жила у Москві. У 1961—1981 роках працювала в Науковій раді з кібернетики АН СРСР разом з Акселем Бергом і Василем Налімовим, про які залишила спогади[1][2][3].
У 1982—1992 роках науковий співробітник НДІ автоматизації у непромисловій сфері, потім головний спеціаліст Російського центру сертифікації Держстандарту.
Померла 10 травня 2023 року[4][5].
Наукові праці[ред. | ред. код]
Опублікувала 15 монографій, у тому числі «Планування експерименту в умовах неоднорідностей» (1973, спільно з Лісенковим), «Комбінаторні плани в завданнях багатофакторного експерименту» (1979, спільно з Лісенковим), «Рандомізація та статистичний висновок» (1986, разом із Маслаком). Автор низки мемуарних творів про табірну дійсність.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фет Я. И. Капитан корабля «Кибернетика». Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.
- ↑ Маркова Е. В. Роль академика А. И. Берга в становлении отечественной кибернетики[недоступне посилання] // Политехнические чтения. — М.: Знание, 2002. — С.35-40.
- ↑ Маркова Е. В. Он принёс новые смыслы и новые решения [Архівовано 2020-01-25 у Wayback Machine.] // Науковедение. — 2000. — № 1. — С. 145—159.
- ↑ Ушла из жизни Елена Маркова | Моя Воркута. gazetamv.ru (ru-RU) . 10 травня 2023. Архів оригіналу за 11 травня 2023. Процитовано 11 травня 2023.
- ↑ Ушла из жизни Елена Владимировна Маркова – последний свидетель появления Воркутинского драмтеатра. xn--80adypkng.xn--p1ai. Архів оригіналу за 11 травня 2023. Процитовано 11 травня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Олена Маркова в базі даних Сахарівського центру «Спогади про ГУЛАГ та їх автори»
- Олена Маркова. Духовний опір молоді в ГУЛАГу: Лекція в Сахарівському центрі (2017)
