Мартенівська сталь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Марте́нівська сталь — сталь, що її виплавляють з переробного чавуну і сталевого брухту в мартенівських печах. Містить 0,010-0,040% S, 0,010-0,040% P і 0,003-0,008% N2. За способом виплавлення розрізняють мартенівську сталь кислу і осно́вну, за хімічним складом — вуглецеву сталь, низьколеговану і леговану сталь. З мартенівської сталі виготовляють прокат, шестерні, вали, пружини, ресори тощо.

У середині XX століття мартенівська сталь займала 80% всієї сталі, виробленої у світі,[1] на початку ХХІ століття її частка знизилася до кількох відсотків.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. — Т.6, Київ, 1981. Стор. 381. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969–1978.