Мартинець Гнат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартинець Гнат
Народився 1882
Калуш
Помер 5 травня 1968(1968-05-05)
Мюнхен, ФРН
Країна  ЗУНР
Діяльність педагог, Посадник
Посада повітовий комісар ЗУНРd

Гнат Мартине́ць (6 лютого 1882, Калуш — 5 травня 1968, Мюнхен) — український галицький освітній та громадський діяч, також жив на Волині та в Німеччині.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині управителя народної школи. Навчався у Стрийській і Перемишльській гімназіях.

У 1909 році закінчив університетські студії у Львові й учителював там (в Академічній гімназії), згодом — у Рогатині, Бережанах і Самборі. У часі Великої війни був офіцером 9-го піхотного полку австрійської армії, кількаразово поранений.

У 1915—1917 роках — посадник у Володимирі від австро-угорської адміністрації. У цей час став одним з організаторів українського народного шкільництва на Волині. Після серпня 1917 — офіцер Третьої армії у Снятині.

У 1918—1919 роках — снятинський повітовий комісар ЗУНР. 1.03.1919 підвищений у званні з поручника до сотника.[1]

Від середини 1920-х років був культурно-освітнім діячем у Самборі, у 1941—1944 роках був директором місцевої учительської семінарії.

У липні 1944 року емігрував до Німеччини, де з 1954 року очолював Крайове об'єднання Українського християнського руху.

Усе своє життя Гнат Мартинець був активним громадським діячем. У 1962 році нагороджений Папським Лицарським Орденом святого Сильвестра Папи.

Помер у Мюнхені 5 травня 1968 року.

Вшанування[ред. | ред. код]

У Калуші є вулиця, названа на його честь.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]