Мартинов Іван Степанович
| Іван Степанович Мартинов | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
20 січня 1925 село Некрасівка зараз Купинського району Новосибірської області, РРФСР. | |||
| Смерть |
17 жовтня 1943 (18 років) Вишгородський район Київської області | |||
| Країна |
 СРСР | |||
| Рід військ | піхота | |||
| Роки служби | 1943 | |||
| Звання | гвардії червоноармієць | |||
| Командування | стрілець 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії | |||
| Війни / битви | Радянсько-німецька війна | |||
| Нагороди |
| |||
Мартинов Іван Степанович (20.01.1925 — 17.10.1943) — учасник Радянсько-німецької війни, стрілець 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту. Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії червоноармієць[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 20 січня 1925 року в селі Некрасівка Купинського району Новосибірської області, РРФСР. В 1940 році закінчив з відзнакою Некрасівську семирічну школу. Після закінчення школи працював обліковцем рільничої бригади[2].
В армію був призваний у лютому 1943 року і направлений в Кемеровське піхотне училище[3] (за іншими даними вчився в полковій школі у м. Кемерово[4]). У серпні 1943 року курсантів без присвоєння звання передали до діючої армії. З 4 вересня 1943 року стрілець 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії.
Особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро та утриманні плацдарму на північ від Києва у вересні 1943 року. 23 вересня 1943 року у складі взводу молодшого лейтенанта Г. Г. Яржина форсував Дніпро в районі села Ясногородка Вишгородського району Київської області. Брав участь у захопленні пароплава «Миколаїв» і баржі з військово-інженерним вантажем. У бою за село Ясногородка знищив до 25 супротивників[5].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії червоноармійцю Мартинову Івану Степановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[6].
І. С. Мартинов не встиг дізнатися про присвоєння звання Героя. Він загинув в бою за визволення правобережної України 17 жовтня 1943 року, імовірно, на території Вишгородського району Київської області. Місце поховання невідоме.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Медаль «Золота Зірка» (17 жовтня 1943)
- Орден Леніна
Пам'ять[ред. | ред. код]
- У навчальному центрі «Десна» Сухопутних військ Збройних сил України встановлено бюст Герою.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
- ↑ http://www.edu54.ru/sites/default/files/upload/2011/08/lietopis_po_istorii_kupino.doc [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] Летопись родного края (рос.)
- ↑ (рос.)Кемеровське вище військове командне училище зв'язку — Открытое Кемерово [Архівовано 20 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ (рос.)Летопись родного края [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ ЦАМО Фонд 33. Оп.793756, ед. хран 30, запись 15041001, стр. 193 (рос.)
- ↑ ЦАМО фонд 33 опись 682525 ед. хран 48 запись 12057300(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Мартынов И. С. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Новосибирская книга памяти [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Купино [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Летопись родного края (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2. (рос.)
- Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 (рос.)
- О войне и товарищах. Сборник воспоминаний. — Красноград: АО «КМП», 1996. — 208 с. с илл. — 950 экз. [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
|
| |||||||
